Привіт усім!
Сьогодні в Києві дощ... Всі пишуть про близьку осінь і кінець літа. Одягаються в теплі худі, дістають чаї з медом. І мені здається дуже доречним вірш Ліни Костенко. Я дуже люблю її поезію насправді, але намагалась раніше не поширювати, бо ... і без того її багато цитують. Але сьогодні ідеальний вечір для віршів.
Що в нас було? Любов і літо. Любов і літо без тривог. Оце і все. А взагалі-то не так і мало, як на двох.
Ось наші ночі серпень вижне, прокотить вересень громи, і вродить небо дивовижне скляними зорями зими!
І знову джміль розмружить квітку, і літо гратиме в лото. І знов сплете на спицях плітку сторукий велетень — Ніхто.
І в цьому днів круговороті, де все минати поспіша, як та пташиночка на дроті, спочине стомлена душа.
Цей вірш був написаний в період її юності, в 1946 році. Тому мабуть "любов і літо без тривог" має на увазі не повітряні тривоги (перше, що зараз спадає на думку), а душевні. Милий, світлий і добрий вірш.
Нехай усі стомлені душі спочивають цієї ночі без тривог ❤️
Тихої ночі і гарних вихідних усім, хто читає!