Не починайся. Ні з очей, Ні з губ мені не починайся. В Холодній Балці сон тече — Не снись. Не звись. Не називайся.
Труїти душу кожен раз Я вже не можу — будь я прокляті Пищать дощі, і води топлять І душу, і терпіння, й час…
Степліло подихом легким, Степліло в прикрощах минулих Тепло заснулої руки, Тепло щасливих губ заснулих.
Микола Вінграновський. 1965
Здебільшого дощовий і похмурий жовтень. Я чекаю на бабине літо, вірю, що воно буде. Завжди приходить тоді, коли здається, що тепліше вже не буде, і скоро зима.
Найчарівніший місяць осені, яскоавий, щедрий, барвистий.
Сьогодні приснились дві найдорожчі людини. І хоч спала я від сили годину, день був хороший. Тож сьогоднішній вірш у саме ❤️
Бережіть себе, і тихої ночі, українці!