Чи святкуєте ви День закоханих? Я - ні. Вважаю це свято якимсь надуманим з притягнутою за вуха історією. Швидше маркетинг, ніж справжня традиція. Та й чи потрібен такий день закоханим? У кожної пари свої маленькі дати і річниці. Крім того, дарувати квіти чи робити маленькі знаки уваги це хороша традиція не лише для святкування раз на рік.
Мій коханий чоловік зараз не вдома, і я сумую за ним. Тому вирішила присвятити сьогоднішній допис темі про любов. Сьогодні всюди квіти, валентинки, усмішки. Мене навіть ДТЕК привітав! 😆 Весна вже витає в повітрі, хоч під вечір все засипало снігом. Я не змогла вибрати одного автора з-поміж двох абсолютно різних, тому будуть обидва. Дякую за цю чудову ініціативу @lilideleopolis!
Володимир Винниченко був романтиком. Він кохав одночасно кількох жінок, а вони упадали за ним і ладні були слідувати на край світу. Для нього кохання це було про закоханість. Але любити, як вважав поет, можна одночасно тільки одну людину. Того, з ким зрісся душею і тілом, і кого вважаєш матіо'ю/батьком своїх (майбутніх) дітей.
❤️
Ображайся на мене, як хочеш, Зневажай, ненавидь мене — Все одно я люблю твої очі І волосся твоє сумне.
Хай досада чи гнів жевріє, Хай до сліз я тебе озлю — Ти для мене не тільки мрія, Я живою тебе люблю.
Для кохання в нас часу мало, Для мовчання — у нас віки. Все віддав би, що жить осталось, За гарячий дотик руки.
Влийся сонцем у щиру мову, У думок моїх течію — Я люблю твої губи і брови, І поставу, і вроду твою.
Ображайся на мене, як хочеш, Зневажай, ненавидь мене — Все одно я люблю твої очі І волосся твоє сумне.
🌸
Другий автор - вже знайомий вам пілот і військовослужбовець, наш сучасник Василь Мулік. Його вірш абсолютно інший, з іншою ритмікою, дуже чуттєвий.
❤️
Від рухів необережних свічки тремтітимуть вогниками. І холодний - по вікнах - дощ, і по кутках - наполохані тіні. І будуть слова відвертими, і непотаємними - погляди. І прадавня печерна магія звивається пломенем у каміні.
Боятися й прагнути доторку будуть тремтливі пальці. І недомовленість матиме безліч відтінків та сенсів. І терпке червоне вино буде скорочувати дистанцію Між фразами, між долонями, між губами та між ударами серця.
І недоречною буде мова, і натяки будуть зайвими, І вже сотні разів несказане - нічого не означатиме. Удвох - непотрібні пояснення, відповіді та виправдання. Удвох можна просто дихати, удвох достатньо просто мовчати.
Навалу осені втримають стіни, очі триматимуть час на паузі - І у зіницях розширених танцюватимуть хтиві демони - І ніхто не зупинить танок цей... Зрештою, хай залишаються - Питання без відповідей, віскі без льоду, світло без темряви.
🌸
Який з віршів вам більше сподобався?
