Працювати в бібліотеці — це не просто видавати книги та ставити їх на полиці. Це спостерігати за тим, як змінюється місто, люди, їхні інтереси. За останні роки я бачу чітко: читацькі звички Чернівців змінюються так само, як фасади старих будинків — не завжди в кращий бік, але зміни відбуваються.
Хто приходить сьогодні Якщо раніше більшість читачів були школярі та студенти, то тепер усе більше приходить людей 30+, які свідомо шукають спокою від соцмереж. Часто вони кажуть: "Я вже не можу читати з екрана, очі втомлюються". Або: "У телефоні текст не живе, він зникає".
Є постійні відвідувачі — ми вже навіть не питаємо їхні паспорти для запису. Жінка, яка завжди бере книги про подорожі, але ніколи не виїжджала з області. Чоловік, який читає біографії науковців і робить на полях олівцем свої коментарі (іноді смішні, іноді дуже серйозні).
Що читають Паперові детективи знову в моді. Люди хочуть простих сюжетів і розв’язки, яку можна зрозуміти. Паралельно росте інтерес до нон-фікшну: психологія, історія, саморозвиток. Класика теж тримається, але більше як "поставити галочку" в особистому списку прочитаного.
Молодь здивувала — все більше читають українських авторів. І не лише тих, що "в програмі", а й сучасних, яких вони знаходять в інстаграмі чи на книжкових фестах.
Як змінюється атмосфера Бібліотека вже не просто "тихе місце для читання". Все частіше ми проводимо зустрічі, дискусії, обговорення книг. Приходять навіть ті, хто нічого не бере читати — просто щоб послухати інших і висловитися. І я бачу в цьому великий сенс. Книга стає приводом для розмови, а розмова — способом зрозуміти, що ми всі тут не просто "проходимо повз", а можемо бути спільнотою.
Особисто для мене Для мене бібліотека — це не робота "з 9 до 18". Це місце, де можна помічати дрібниці: як люди тримають книги, як вони гортають сторінки, як змінюють тон, коли говорять про улюбленого автора. Це теж історії, тільки ніхто їх не записує.
Тому, можливо, я почну робити це тут, на Ecency. Не для статистики і не для звітів, а щоб у нас лишилися сліди того, як ми жили, що читали і про що думали. Бо, як показує практика, саме ці дрібниці через роки стають найдорожчими.