Привіт, друзі, це я, ваш старий добрий блогер. Отже, Харків , наш бастіон який захищає північно східний напрямок нашого фронту був атакований силами російської скверни. Вчора ввечері, 13 жовтня, Російські сили вдарили по місту керованими авіабомбами, і одна з них потрапила прямо в територію головної лікарні. Уявіть собі: більше 50 пацієнтів усередині, багато з них нерухомі, з діабетом чи іншими хворобами, і раптом – вибух, скло летить скрізь, паніка. Я сам не можу уявити, як це – бути в лікарні, де ти шукаєш порятунку від хвороби, а тут ще й війна приходить прямо до палати.
Отож, за даними від місцевих, евакуювали всіх 57 пацієнтів – когось до інших медзакладів, когось спочатку в укриття. Поліція допомагала виносити тих, хто не міг ходити сам, бо багато хто з них лежачі. Шестеро людей отримали поранення від уламків скла – нічого критичного, але уявіть стрес: ти лежиш у ліжку, і раптом вікна вибиває, скло ріже обличчя, руки. Мер Харкова Ігор Терехов сам приїхав на місце і розповів, що пацієнтів обстежують на поранення та гостру реакцію на стрес. Багато хто з них – люди з хронічними хворобами, як діабет, і тепер їх перемістили, щоб не ризикувати. Один з місцевих, хто був неподалік, писав у соцмережах, що чув вибухи близько 22:00, і одразу подумав про енергетику – бо ж ті бомби ще й лінії електропередач пошкодили, залишивши без світла десь 30 тисяч домогосподарств. Уявіть, ніч, темрява, і люди в лікарні без електрики, з медобладнанням, яке може залежати від неї.
Але знаєте, що мене завжди вражає в таких історіях? Стійкість наших людей. От візьміть тих медиків – вони не розгубилися, одразу почали евакуацію, заспокоювали пацієнтів. Одна дівчина з Харкова, Кейт, яка пише в твіттері, розповідала, як поліцейські носили нерухомих хворих на руках. "Уявіть жах від бомбардування, коли ти не можеш навіть рухатися, щоб захиститися!" – писала вона, і я з нею згоден на всі сто. Це ж не просто новина, це про реальних людей, як ми з вами. Пам'ятаю, друзі, як минулого разу, коли обстрілювали школу в Харкові, я писав про дітей, які ховалися в підвалах – і ось знову, лікарня. Це порушення всіх норм, міжнародного права, бо медзаклади мають бути захищеними, але росіяни, здається, не зважають на таке.
Я поговорив би з кимось із поранених, але з того, що чую від джерел, один з пацієнтів – дідусь з діабетом – казав журналістам, що чув вибух і подумав, що це кінець, але медики швидко його винесли. Інша історія – про жінку, яка лікувалася від стресу після попередніх обстрілів, і ось знову травма. Вони всі там тримаються, бо знають: Харків – це фортеця, і люди не здаються. Волонтери вже збирають допомогу – генератори, ліхтарі, медикаменти, бо зима близько, і без світла буде важко. Якщо ви, друзі, можете чимось допомогти – пишіть у коментарях, поділимось посиланнями на фонди.
Що ви думаєте про це все? Чи є у вас знайомі в Харкові, які пережили подібне? Розкажіть в коментах, бо разом ми сильніші. Тримайтеся, Україна, і пам'ятайте – ми переможемо, бо наша стійкість сильніша за будь-які бомби. До наступного посту, бережіть себе!