Доброго вечора! Сьогодні піднімаю гарячу тему – реактивні дрони, якими Росія зараз активно бавиться на фронті. Це вам не якісь там “іграшкові” БПЛА – ці залізяки літать так, що очі на лоба лізуть, і нерви у всіх на межі. Ну що, давайте розбиратися, що це за звірі, як вони взагалі побудовані, чим небезпечні і чи є проти них якась управа. Я перелопатив купу інфи, тож зараз буде справжній експрес-лікбез.
Почнемо з уявної картини: летить така махіна зі швидкістю під 700 км/год, пару кілометрів над землею і несе на собі вибухівку. І це не фантастика, а вже наша реальність. Росія використовує іранські Tolou-10 і Tolou-13, але трохи підрихтувала їх під свої “хотєлки”. Це щось між класичним дроном і крилатою ракетою – літає швидше, ніж Shahed-136, і захиститися від них важкувато.
Як вони влаштовані? Ну, коротко: невеликі літаки з фіксованими крилами, все для аеродинаміки й швидкості. Серце – реактивний двигун (наприклад, чеський PBS TJ150), який і дає їм цю шаленість по швидкості. Корпус з легких матеріалів, типу карбону, щоб і міцно, і не гальмувало. Начинка – просто суп: GPS, інфрачервоні датчики, мікроконтролери від “Інтелів” і “Тексасів”, навіть антени від канадців. Вийшов такий, знаєте, “міжнародний терорист” – все зібрали, аби тільки нашкодити.
Що можуть? Літають на висоті до 10 км – спробуй ще знайди таке на радарі. Дальність – сотні кілометрів, у повітрі пару годин спокійно. Tolou-10/13 тягнуть до 300 кг, і це, як правило, не плюшеві ведмедики. Камери чи вибухівка – що завгодно. А ще ці дрони такі швидкі та маневрені, що збити їх – то майже як спробувати впіймати кулю голими руками.
Чому це головний біль? По-перше, їх важко перехопити. Shahed-136 вже, типу, навчилися збивати, а тут потрібні дорогущі NASAMS чи Patriot. І тут починається “економічний батл”: один дрон коштує десь 900 тисяч баксів, а ракета ППО – кілька лямів. Ворог просто може закидати нас цими штуками, а ми будемо витрачати шалені гроші, щоб їх збивати. По-друге, це ще й психологічний тиск. Як казав Ігнат, працюють як ракети – шумлять, лякають, а відреагувати важко. Реально напрягає.
Але не все так катастрофічно. У цих дронів купа слабких місць. Наприклад, двигун світиться в інфрачервоному діапазоні, тож Stinger чи Strela цілком можуть його вполювати. Правда, мобільні ППО не завжди встигають – воно ж летить, як шалене. Плюс, шумлять вони будь здоров – не так вже й просто пролетіти непоміченим. Ну і ще – коштують недешево навіть для росіян, тож запускати їх тисячами – явно не по кишені.
Цікаво ще й те, що Росія тупо копіює іранські зразки, але додає свої “фішки”: навігацію краще робить, під свої задачі підлаштовує. Кажуть, що вже використовували ці Tolou в Україні, били по інфраструктурі. І, чутки ходять, що розробляють ще новіші моделі, але що там і як – поки туман.
І, до речі, росія тут – не одинока. Туреччина свої Bayraktar Kızılelma пиляє – там взагалі надзвукова тема зі стелсом. США – взагалі космос, MQ-20 Avenger, може літати 18 годин і тягнути тонни корисного навантаження. А росіяни – це таке, “дешево і сердито”: може й не найрозумніше, зате своє завдання виконує.
Джерело
Що робити? Ну, тут все просто – треба розвивати свою ППО. Нам потрібні системи, які ловлять такі цілі швидко і не коштують, як космічний корабель. Плюс, треба шукати дешевші способи збивати ці дрони. І, звісно, кібервійна – заглушити GPS, перехопити керування, і хай падає собі залізяка.
Коротше, реактивні дрони – це реально загроза, але не щось невразливе. Вони швидкі, небезпечні, але мають свої мінуси. Головне – не відставати і тримати кулаки за наших ППО-шників! Якщо хочете ще щось дізнатися про сучасну війну чи просто побазікати – пишіть у коменти, завжди радий поспілкуватись.