Привіт, друзі! Ви ж знаєте, як я люблю розбирати гарячі теми з фронту, особливо коли справа стосується Донбасу – там зараз кипить справжня боротьба, і я намагаюся тримати вас у курсі, не заглиблюючись у суху статистику. Сьогодні я проаналізував свіжі дані з ефірів, де військові аналітики Олексій Гетьман і Сергій Братчук поділилися інсайдами про Покровський напрямок. Це не просто новини – це реальна картина того, як росіяни намагаються натиснути, а наші хлопці дають відсіч. Давайте розберемося по пунктах, бо ситуація розвивається швидко, і хто знає, що буде завтра.
Спочатку про сили, які стягують окупанти. За словами Гетьмана, ще місяць тому Головнокомандувач ЗСУ Сирський оцінював кількість російських військових на цьому напрямку в 111 тисяч, і з того часу вони тільки нарощують присутність. Вони підтягують більше людей, ніж втрачають у боях, – це ж класична тактика, коли намагаєшся задавити масою. І не тільки живою силою: техніка йде потоком. Самохідні артилерійські установки різних типів, танки, які використовують як рухому артилерію, – все це для того, щоб швидко відстрілятися і втекти, бо наші в контрабатарейній боротьбі їх перевершують. Стаціонарні гармати росіяни вже не ризикують ставити надовго, бо наші одразу фіксують постріл і відповідають. А ще помітили збільшення постачань паливно-мастильних матеріалів – це сигнал, що техніка буде в русі, і не обов'язково тільки важка. Гетьман каже, що можуть пустити в хід легку моторизовану групу: мотоцикли, баггі, джипи без броні. Уявіть, піхота на колесах, яка мчить вперед, – в Росії навіть спеціальні полігони для тренування таких підрозділів. Це не фантастика, друзі, а реальна підготовка до штурмів у Донецькій області.
Карта з deepstatemap.live
Тепер про плани росіян. Вони явно ціляться на прорив до Добропілля, але не так, як раніше, коли намагалися проскочити вузьким коридором шириною в кілометр – то була чиста авантюра, можливо, щоб похвалитися перед зустріччю Путіна з Трампом. Гетьман пояснює по-військовому: справжній прорив має бути широким, 6-8 кілометрів, щоб вкинути сили і просунутися на 10-20 км, не більше, бо тили не встигнуть. Мета – зайти в тил українським силам і виконати завдання. А зараз фокус на Покровському, Мирноградському, Добропільському та Костянтинівському напрямках – там, де можна провести активні наступи. Карта з deepstatemap.live показує, як лінія фронту тягнеться біля Покровська та Костянтинівки, і це не просто лінії на папері, а місця, де щодня йдуть бої.
А ось Братчук додає контексту про осінній наступ. Росіяни не встигли з літнім планом, тож тепер переорієнтовуються на осінь-зиму, з пріоритетом на Донецьку область. Їхня мрія – влізти у великі міста типу Покровська, Костянтинівки, Добропілля чи Мирнограда, щоб там перезимувати в міських боях. Бо в полі зима – це жах, особливо для них. Але наші не дають: Сили оборони проводять системні контратаки, і сьогодні, наприклад, біля Добропілля відкинули ворога на кілька кілометрів. Це не разові удачі, а планова робота, яка зриває їхні плани. Не забуваємо й про Новопавлівський напрямок на півдні Донеччини – там росіяни тиснуть, загрожуючи Гуляйпільському в Запорізькій, намагаючись обійти з флангу. Братчук упевнений: пріоритет у них той самий, але наші хлопці тримають позиції, і хороших новин з оборони буде більше.
Знаєте, друзі, читаючи це все, я думаю: війна – це не тільки про техніку та цифри, а про людей, які стоять на варті. Росіяни намагаються задавити масою, але наші перемагають розумом і стійкістю. Якщо ви слідкуєте за моїм блогом, то пам'ятаєте, як я писав про подібні ситуації раніше – і ось, історія повторюється, але з новими акцентами. Тримайтеся, підтримуйте наших, і давайте сподіватися на перемогу. Якщо маєте думки чи питання – пишіть у коментарях, обговоримо! До зустрічі в наступному пості.