Привіт, друзі! Сьогодні хочу розповісти про подію, яка сколихнула Харківщину і, чесно кажучи, не дає спокою. У ніч на 5 серпня 2025 року Лозова пережила одну з наймасштабніших атак за весь час війни. Російські війська вдарили по місту десятками дронів, і наслідки виявилися справді важкими. Давайте розберемо, що сталося, чому це важливо і як місто тримається після такого.
Уявіть собі: глибока ніч, годинник показує десь 2:30, коли тишу розриває гул дронів. За даними місцевої влади, росіяни запустили від 30 до 34 безпілотників типу "Герань-2". Це, на хвилиночку, одна з найбільших атак на Лозову з початку повномасштабного вторгнення. Наші захисники не сиділи склавши руки — ППО збила 9 дронів, три з них прямо в бою, а ще шість "посадили" за допомогою радіоелектронної боротьби. Але, на жаль, 20 ударів таки досягли цілей. І це боляче вдарило по місту.
Найгірше — людські втрати. Двоє загиблих: жінка, яка, ймовірно, не витримала стресу від атаки і померла від серцевої недостатності, та 55-річний залізничник, який до останнього був на своєму посту на станції Лозова. Ще 13 людей поранено, серед них двоє підлітків, 13 і 14 років. Хтось отримав серйозні травми, хтось — гострі стресові реакції. Уявіть, що відчувають ці люди, коли в їхнє мирне життя вривається війна. Це не просто цифри, це чиїсь рідні, сусіди, друзі.
Основний удар припав на залізничну станцію. Лозова — важливий транспортний вузол, тож не дивно, що ворог цілив саме туди. Через пошкодження довелося скасовувати чи перенаправляти потяги, зокрема рейс № 66/65 – 166/165. Але постраждав не лише вокзал: уламки дронів зачепили дитсадок, житлові будинки, приватні садиби. А ще — 80% міста залишилося без світла. Уявіть, як це — прокинутися вранці без електрики, з розбитими вікнами і новиною про загиблих.
Місцева влада, до речі, спрацювала оперативно. Мер Сергій Зеленський і начальник поліції Петро Токар одразу вийшли з коментарями, а в постраждалих районах запустили мобільний сервісний центр, щоб допомогти людям. Правоохоронці вже розслідують справу за статтею про порушення законів війни. Але, знаєте, ніякі розслідування не повернуть тих, хто загинув, і не залікують рани за одну ніч.
Джерело
Чому я вам це розповідаю? Бо Лозова — це не просто точка на карті. Це місто, де живуть звичайні люди, які хочуть миру, безпеки і нормального життя. Ця атака показує, наскільки крихким залишається наше сьогодення. І водночас — наскільки міцними є наші люди. Вони не здаються, тримаються, допомагають один одному. І ми, спільното, маємо про це пам’ятати, підтримувати тих, хто на передовій чи в тилу, і не давати війні затьмарити нашу людяність.
Друзі, що думаєте про це? Як ми можемо підтримати Лозову і всіх, хто постраждав? Пишіть у коментарях, давайте говорити.
PS: всі світлини взяті тільки з відкритих джерел згідно правил військового стану.