Привіт, друзі мої, шановні поціновувачі геополітичних драм! Сьогодні, 23 жовтня 2025 року, я сиджу за своїм столом з чашкою кави і думаю: ну от, нарешті щось справді соковите сталося в цій нескінченній сазі про Україну, росію та Трампа. Ви ж знаєте, як я люблю розбирати такі речі – не сухо, як у підручниках, а з перчинкою, щоб було цікаво читати. І ось, раптом, Трамп, цей непередбачуваний хлопець, вирішує дати ляпаса Кремлю, та ще й не один. Давайте розберемося, що ж там насправді відбувається, і чому це може стати переломним моментом. А по ходу я не втримаюся від іронії – бо як же без неї, коли мова про "великого стратега" Путіна та його "непереможну" імперію?
Тільки уявіть собі: ще кілька днів тому всі шепотілися про можливу зустріч Трампа з Путіним у Будапешті. Знаєте, така собі дипломатична тусовка, де мали б обговорити "мир" на умовах Москви. Але Трамп, цей хитрий лис, раптом каже: "Ні, дякую, не хочу марнувати час". І скасовує все! Офіційно – бо "розмови з Путіним ні до чого не ведуть, кожен раз здається, що прогрес є, а на ділі – нуль". Ха, друзі, це ж класика: Путін намагається грати в "великого ведмедя", а Трамп просто відмахується, як від набридливої мухи. І це не просто слова – це сигнал, що Америка більше не гратиме в ігри Кремля. А знаєте, чому це важливо? Бо в геополітиці такі зустрічі – це не просто чай з пиріжками, це спосіб легітимізувати агресора. Скасування – це як сказати: "Ти, Володимире Володимировичу, вже не в тренді, сиди в своєму бункері та жуй капусту з Кімом".
Але це тільки початок. Головний удар – це нові санкції від Міністерства фінансів США. Вони вдарили по двох гігантах російської нафтової промисловості: Роснефті (державна компанія, де править бал Сечін, той самий "друг" Путіна) та Лукойлу (приватна, але теж годує кремлівську машину). Що це означає на простій мові? Раніше санкції були "секторальними" – ну, типу, не можна інвестувати чи продавати технології, але нафту купувати – будь ласка. А тепер – повна блокада: всі активи цих компаній у юрисдикції США заморожені, американці не можуть з ними торгувати, страхувати чи фінансувати. І головне – будь-які треті сторони (читай: банки, компанії з Індії, Китаю чи Європи) ризикують вторинними санкціями, якщо продовжать бізнес. Це як поставити на нафту ярлик "отруйна" – ніхто не торкнеться, бо боїться отруїтися сам. Я уявляю, як у Москві зараз бігають з калькуляторами: Роснефть і Лукойл – це ж левова частка експорту, мільярди доларів, які йдуть на фінансування війни. А тепер? Гроші заблоковані на спецрахунках, скважини можуть простоювати, а "тіньовий флот" танкерів – це вже не рятівний круг, а просто купа іржавого металу, бо нафта в них "проклята". Іронія долі: Росія, яка хвалилася "енергетичною суперсилою", раптом стає як той динозавр, що загруз у болоті – великий, але безпорадний.
А ще – ракети! За даними Wall Street Journal, США зняли ключові обмеження на використання Україною західних далекобійних ракет (типу Storm Shadow чи ATACMS) для ударів углиб Росії. Раніше кожний такий удар потребував схвалення з Пентагону, а тепер рішення передане командуванню НАТО в Європі – генералу Каволі, який, до речі, не з тих, хто любить церемонитися з агресорами. Перший удар вже був – по заводу в Брянську, де роблять вибухівку та паливо для ракет. Трамп, звісно, написав у своїй соцмережі "фейк ньюз", але читайте між рядків: "США не мають стосунку до цих ракет, звідки б вони не взялися і що б Україна з ними не робила". Переклад: "Ми їх дали, але тепер це ваша справа, хлопці". Це геніально хитро – формально Трамп "чистий", а на ділі – зелений сигнал для України. Друзі, уявіть реакцію в Кремлі: Путін тільки-но провів ядерні навчання (навіть Медведєв з підводного човна ракету запустив, ха-ха, як у поганому шпигунському фільмі), а тут – бах! – і Трамп каже: "Ні, ми не боїмося ваших іграшок". Це не просто ескалація, це зміна парадигми: Росія більше не диктує правила, її "червоні лінії" – це просто крейдою на асфальті, що змиваються дощем.
Знаєте, я завжди кажу: в геополітиці все про гроші та силу. Ці санкції – це про висушування кремлівських кишень. Росія втрачає мільярди від нафти, яка тепер "непродажна", а ракети – це про те, що війна стає дорожчою для агресора. Іронічно, правда? Путін, цей "геній стратегії", за шість днів перетворив Трампа з потенційного друга на ворога. Від "любові" до "ненависті" – як у тій старій пісні. А росія? Вона ж "велика держава", але тепер сидить на купі нафти, яку ніхто не хоче, і дивиться, як її "тіньовий флот" стає музейним експонатом. Бідолашні олігархи типу Алекперова з Лукойлу – сидять і думають: "Навіщо нам цей цирк?" Може, скоро самі Путіна "здадуть", бо бізнес – це не патріотизм, а цифри в балансі.
Але давайте не забувати: це не кінець, а тільки початок. Трамп закликає союзників приєднатися – ЄС, Японія, Канада, гей, не відставайте! Якщо вони підтримають (а куди їм діватися?), то це буде як іранська модель – повне ембарго. Ціни на нафту підскочать, але США та Саудівська Аравія вже готові компенсувати. Для України – це шанс дихнути вільніше, для світу – урок, що агресія не окупається. Я, звісно, не провидець, але відчуваю: Путін тепер у пастці, його "вічна війна" може скінчитися швидше, ніж він уявляє. Друзі, що ви думаєте? Пишіть у коментарях – обговоримо, бо такі події не щодня. А я тим часом піду за ще однією кавою, бо ніч обіцяє бути цікавою. До зустрічі в наступному пості!