Той вечір у Краматорську, 22 серпня… Чесно, до сих пір мурашки по шкірі, коли згадую. Я взагалі довго вирішував, чи писати про це — інформації майже нуль, все по крихтах, по друзях, по знайомих, новини якось мляво оновлювались. Але промовчати — ну камон, це ж не просто черговий звіт із фронту, це життя людей, може навіть ваших сусідів. Я завжди казав: війна — це не таблиця в Excel, це реальні трагедії. Так що ось, що назбирав.
Уявіть собі: вечір, місто потроху затихає, хтось їсть вечерю, хтось лайкає котиків в інсті. І тут — бах, о 21:47, починається справжнє пекло. Росіяни, як заведені, насипали більше тридцяти вибухів менше ніж за годину. Не просто "залетіло десь", а реально масований удар — 41 “КАБ” (це такі авіабомби, хто не в курсі). І ці штуки влучають чітко куди задумали. Основний удар — по приватному сектору, не по якихось там військових складах. Просто звичайні будинки, де жили люди, як ми з вами. Переглядав фотки — дахи зірвані, вікна наче хтось кулаком вибив, фасади покручені в хлам. 46 приватних хат постраждало, 5 багатоповерхівок добряче дісталось, а вісім хат — все, до побачення, руїни. Плюс світло, інтернет, дороги — ну повний набір для ізоляції.
А найстрашніше — не цегла, а люди. Троє цивільних отримали поранення, двоє лежать у лікарні, один якось тримається амбулаторно. Вони ж просто були вдома, бляха, не в окопах! А ще — двоє поліцейських із Франківщини, Олександр Солов’янчик і Ігор Мартинюк, обом по 38. Прийшли допомагати, а тепер їхні сім’ї ридають. Десь писали навіть про чотирьох загиблих копів, але я поки тримаюся перевірених даних — два життя точно закінчилось того вечора. І це ще в масштабах доби — 26 обстрілів по всій Донеччині, як ніби хочуть стерти область з лиця землі. Краматорськ їм, мабуть, наче кістка в горлі — логістика, вузол. А по факту страждають прості люди.
Отже:
22 серпня 2025 року в Краматорську через ворожий авіаційний удар трагічно загинули двоє співробітників Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області: підполковник Олександр Солов’янчик і капітан Ігор Мартинюк.
22 серпня 2025 року в місті Краматорськ Донецької області внаслідок ворожого обстрілу із застосуванням КАБу загинув старший інспектор роти №1 БПОП (стрілецький) ГУНП в Житомирській області, капітан поліції Михайло Сейко. Йому назавжди - 42. Працював інспектором чергової частини УПО в Житомирській області. Він був воїном, охоронцем, вірним сином України. Для рідних — люблячим сином, для дітей — турботливим батьком, для дружини — надійною опорою і коханим чоловіком.
Виконавчий комітет Берегометської селищної ради разом із депутатським корпусом висловлюють глибокі співчуття рідним, близьким і товаришам по службі у зв’язку з трагічною загибеллю Героя, мешканця селища Берегомет, підполковника поліції Юрія Михайловича Берли, який віддав своє життя 22 серпня 2025 року в місті Краматорськ на Донеччині.
Місцева влада спрацювала швидко: повідомлення, сирени, заклики ховатись. Мер, ОВА — стандартно кажуть: люди, їдьте звідси, тут давно не безпечно. Для тих, в кого дім рознесло — є “єВідновлення”, дзвоніть 099-099-15-05, або через “Дію” подавайте заявку. Комунальники вже щось латають, волонтери розгрібають завали.
Отак, друзі — ще одне нагадування, що росіяни не воюють з армією, вони тероризують цивільних. Класика залякування, знаємо ми ці “методи” ще з часів Другої світової. Але ми ж не з тих, хто здається, правда? Якщо у вас є якісь деталі, пишіть у коменти — може, разом зберемо повну картину. Бережіть себе, тримайтеся й не мовчіть про правду. Ваш блогер, як завжди, на зв’язку.