Доброго вечора! Ось я, переглядаю стрічку новин, і думаю: ну як же швидко все крутиться в нашому світі. Сьогодні хочу з вами розібратися в одній гарячій темі, яка не дає спокою всім, хто слідкує за подіями в Україні. Мова про зустріч нашого президента Зеленського з Дональдом Трампом у Вашингтоні. Знаєте, я от сиджу і міркую – чи це справді шанс на перелом у війні, чи чергова дипломатична гра, де ми можемо опинитися в програші? Давайте розберемося разом, крок за кроком, без зайвої води, але з тими деталями, які роблять все зрозумілим.
Отже, Зеленський прилетів до Штатів, і ключова тема на столі – постачання ракет Tomahawk. Це не просто якась там зброя, це крилаті ракети, які можуть летіти на тисячі кілометрів, оминаючи радари, і влучати з точністю до кількох метрів. Уявіть: вони запускаються з кораблів чи підводних човнів, і для нас це могло б стати справжнім щитом проти російських ударів по енергетиці чи фронту. Чому саме зараз? Бо зима на носі, а росіяни не припиняють бомбардувань – Дніпро, Кіровоград, Суми, Донецьк, все це під вогнем. Зеленський, як я розумію, намагається переконати Трампа, що ці ракети не просто допомога, а інвестиція в перемогу. Але ось де заковика: Трамп щойно мав довгу розмову з Путіним, десь дві з половиною години, і тепер вагається.
Кажуть, путін щось там наобіцяв чи натиснув, і Трамп думає, чи не "поторгуватися" з росією за рахунок нас. Я переглянув свіжі звіти, і ось що мене вразило: в Axios пишуть про якусь "ганьбу" для української делегації. Мовляв, Трамп не в захваті від тиску, і вся ця зустріч може обернутися не так, як ми сподіваємося. Знаєте, друзі, я не песиміст, але це нагадує мені ті часи, коли Захід обіцяв гори, а давали крихти. Пам'ятаєте, як з Абрамсами тягнули? Тут те саме.
І знаєте, в мене виникла "меркальтильна китайська ідея", а чи не можемо ми використати технології наданих ракет для створення своїх версій ракетних озброєнь.
Tomahawk – це не просто залізяка з двигуном. Це складна система з шифрованою операційною системою, GPS-навігацією, інерційними датчиками і навіть цифровим порівнянням ландшафту внизу (щоб ракета не збивалася з курсу). Виробництво в США контролює Raytheon (тепер частина RTX), і вони роблять їх повільно – десь 50-70 штук на рік, бо кожна коштує мільйони і потребує купи секретних технологій. А тепер уявімо: Україна отримує кілька ракет від Трампа (якщо взагалі отримає, бо там ще вагаються з платформами для запуску, типу Typhon). Чи можна взяти одну, розібрати на гвинтики і запустити конвеєр у Харкові чи Львові?
Технічно – ні, друзі, це не так просто. По-перше, вся електроніка зашифрована: якщо спробувати скопіювати софт, то без ключів від американців ти просто отримаєш купу залізного лому, яке не полетить. Військові на Reddit жартують: "Це як розібрати iPhone без пароля – можна подивитися, але зібрати аналог не вийде без Apple". По-друге, ключові компоненти – це нанотехнології, спеціальні сплави для крил і двигуна, які не виробляєш на коліні. США не передадуть технології: є MTCR (режим контролю за ракетними технологіями), який блокує експорт таких секретів, щоб не розповзлися по світу. Навіть Ізраїль, який крутий у мілітарці, не зміг купити Tomahawk – довелося робити свій Popeye. А ми? Якщо Трамп дасть ракети, то з умовою: не чіпати, не копіювати, бо інакше – санкції чи повернення.
Але ось де цікаво: Україна не стоїть на місці! Ми вже маємо власні аналоги, які не копіюють Tomahawk один в один, але б'ють по тих же цілях. Візьміть Flamingo – наша крилата ракета з дальністю до 700 км, GPS і INS, як у американця. Або Palianytsia – турбореактивний дрон-ракета, яка летить на 700+ км з бойовою частиною 100 кг. Нещодавно почули про Barracuda-500 від наших партнерів – до 900 км, дешева в виробництві, і її можна запускати з землі чи повітря. Це не повний клон Tomahawk (бо в них дальність 2500 км і точність до метра), але для нас – реальний крок вперед. Замість копіювати чуже, ми адаптуємо: беремо ідеї з відкритих джерел, додаємо наші дрони і вуаля – маємо арсенал, який росіяни вже бояться.
Що я думаю? Копіювати Tomahawk – це мрія, але не для завтра. Краще фокусуватися на наших Flamingo чи Neptune – вони дешевші, швидше виробляються і не залежать від американських настроїв. Якщо Трамп таки дасть, то це буде для тиску на путіна, а не для розбору в лабораторії.
З іншого боку, якщо Томагавки таки прийдуть, це могло б змінити баланс – уявіть, як ЗСУ б'ють по російських тилах, не ризикуючи своїми хлопцями на передовій. Це не фантастика, це реальна технологія, яка вже довела себе в Іраку чи Сирії. Але чи ризикне Трамп ескалувати? Він же сам казав, що хоче "миру", і от планує саміт з Путіним у Будапешті. Орбан там вже називає Угорщину "островом миру", а ми що – маємо сидіти і чекати? Що ви думаєте з цього приводу, спільното? Я от питаю себе: чи варто нам покладатися тільки на таких союзників, чи час самим щось радикальне робити? Пишіть у коментарях, бо ваші думки завжди надихають мене на наступні пости. А поки – тримайтеся, друзі, і слідкуйте за новинами. Я ось моніторю X і бачу, як люди там киплять від обурення. Якщо щось нове спливе, одразу напишу. Бувайте, і не забувайте підписуватися, бо разом ми сильніші!