Привіт, друзі! Сьогодні поговоримо про хімію з приставкою біо. Так, саме про цей напрямок.
Я майже впевнений, ну хто не тримав у руках звичайну пляшку з-під води. Пластик, блискучий, легкий, але десь у голові крутиться думка: «А куди вона піде, коли я її викину?». Через 400 років вона все ще буде лежати в землі, як привіт з минулого. А тепер уяви іншу пляшку — вона виглядає так само, але через три місяці в компості від неї не залишиться й сліду. І зробили її не з нафти, а… бактерії. Так, ті самі, що живуть у ґрунті, на шкірі, у йогурті. І вони не просто живуть — вони працюють.
Я не жартую. Є такі мікроби, які, коли їм стає «нудно» (тобто коли бракує азоту чи фосфору), починають запасати вуглець у вигляді крихітних гранул. Це як ти ховаєш шоколадку в шухляду на чорний день. Тільки у них це не шоколад, а полігідроксіалканоати, або PHA — натуральний біопластик. Найкрутіший штам — Cupriavidus necator. Цей бактеріальний "хлопець" може накопичити до 90 % своєї ваги у вигляді пластику. Уявляєш? Ти дивишся на бактерію, а вона — ходячий завод полімерів.
Але найцікавіше — чим їх годувати. Глюкоза? Ок. Пальмова олія? Теж ок. А як щодо CO₂ і водню? Так, є штами, які буквально їдять повітря і виробляють пластик. Це не фантастика, це вже роблять у лабораторіях. І є ще галофіли — бактерії, які люблять сіль. Їх можна вирощувати в морській воді, без стерилізації, без дорогих реакторів. Просто величезні басейни під сонцем — і пластик росте сам.
Тепер ти, мабуть, думаєш: «Ок, круто, але ж це дорого». Так, зараз PHA коштує в 5–10 разів дорожче за PET. Але знаєш що? Коли ти використовуєш відходи — сироватку від сиру, гліцерин від біодизеля, мелясу — ціна падає. І головне: цей пластик розкладається. Не «через 500 років», а за 60–90 днів у компості. Ти можеш викинути пакет із PHA в город — і він стане добривом.
Є й нюанси. PHB (найпростіший PHA) тане при 170°C — не поставиш у мікрохвильовку. Але є кополімери, типу PHB-HV — вони гнучкіші, міцніші, і з них уже роблять плівки, пляшки, навіть медичні імпланти. Бо PHA не викликає запалення — організм думає, що це своя речовина.
А тепер найцікавіше: ти можеш це спробувати вдома. Є компанії, які продають штами Bacillus megaterium (вони безпечні, GRAS-статус). Береш пляшку, цукор, дріжджі, трохи солі — і через тиждень у тебе в пробірці плавають гранули пластику. Це як виростити кристал, тільки крутіше.
Тож наступного разу, коли будеш пити каву з пластикової кришечки, подумай: а що, якби вона була зроблена бактеріями? І через місяць зникла б назавжди? Це не майбутнє. Це вже тут. Просто треба трохи підгодувати мікробів — і вони зроблять усе за нас.
А ви що думаєте про це? Пишіть в коментарях, завжди цікава ваша думка. До нових зустрічей у блозі.
