Привіт, друзі з мого блогу! Ви ж знаєте, як я люблю копирсатися в історіях, де наука переплітається з повсякденним життям, а ще краще – з якимись таємницями, що тримають у напрузі. Сьогодні хочу розповісти вам про одну штуку, яка стоїть у гаражі в кожного другого з нас, але мало хто замислюється, звідки вона взялася. Мова про WD-40, той самий спрей, що змащує все на світі, від скрипливих дверей до заржавілих болтів. Але це не просто побутова хімія – це справжня шпигунська історія з часів Холодної війни, з секретами, які досі ховають у банківських сейфах. Сідайте зручніше, бо я зараз розкажу, як усе почалося, хто це вигадав і чому формула досі під сімома замками.
Уявіть собі 1950-ті роки. Америка в розпалі космічної гонки з Радянським Союзом, ракети літають, ядерні загрози висять у повітрі, а інженери ламають голови, як захистити свої залізні монстри від банальної іржі. От саме тоді, в Сан-Дієго, маленька компанія під назвою Rocket Chemical Company отримала замовлення від аерокосмічної фірми Convair. Їм треба було щось, що витісняє воду і запобігає корозії на зовнішній обшивці ракети Atlas – тієї самої, яка несла ядерні боєголовки. Знаєте, ці ракети стояли на пускових майданчиках під відкритим небом, і волога з солоним повітрям біля океану робила свою чорну справу. Треба було винайти засіб, який би відштовхував воду, як качка краплі дощу.
Тут на сцену виходить наш герой – Норман Ларсен, хімік-самоук, який працював у цій компанії. Він не був якимось генієм з лабораторії в білому халаті, а радше практиком, що експериментував днями й ночами. Ларсен з командою пробували формулу за формулою, мішали олії, розчинники, все, що могло б спрацювати. Перша спроба – провал. Друга – теж. І так далі, аж до 39-ї. Але на 40-й раз – бінго! Вони створили суміш, яка ідеально витісняла воду і створювала захисну плівку. Звідси й назва: WD-40, де WD – Water Displacement, а 40 – номер успішної спроби. Це як у тому анекдоті: успіх приходить після купи помилок, тільки тут помилки були задокументовані в лабораторному журналі.
Спочатку цей засіб використовували виключно для ракет. Уявіть: топ-секретні бази, де техніки пшикають WD-40 на ядерні ракети, щоб ті не заржавіли. Компанія навіть постачала його в аерозольних балончиках, зроблених вручну – по 500 штук на день. А в 1958-му вони вирішили: чому б не продавати це всім? І от WD-40 з'являється на полицях магазинів, стає хітом серед механіків, рибалок і домогосподарств. Зараз ним користуються в 176 країнах, і це не перебільшення – від скрипливих велосипедів до космічних шатлів.
Джерело
Але ось де починається найцікавіше, друзі. Формула WD-40 досі секретна! Так, у 2025-му році, коли ми маємо ІІ, що малює картини, і смартфони, що читають думки, рецепт цього спрею ховають, як скарб піратів. Чому? Бо компанія ніколи не патентувала його. Патент – це круто, але він діє лише 20 років, і для його отримання треба розкрити всю формулу публічно. А після закінчення терміну будь-хто міг би копіювати. Норман Ларсен і його боси зрозуміли: краще тримати все в таємниці, як робить Coca-Cola зі своїм сиропом. Формула записана на аркуші паперу і лежить у банківському сейфі в Сан-Дієго. Тільки кілька людей у компанії знають її повністю, і то не всі деталі. Вони кажуть, що в ній нафтові дистиляти, але точні пропорції – зась.
Я копався в архівах і знайшов, що були спроби розкрити секрет. Хіміки аналізували WD-40 у лабораторіях, і приблизно знають склад: щось на кшталт 50% розчинників, 25% мінеральної олії, трохи CO2 для тиску. Але точний рецепт? Ніхто не відтворив ідеально. Компанія навіть судилася з конкурентами, які намагалися скопіювати, але без патенту вони покладаються на закони про комерційну таємницю. Це як гра в покер: ти не показуєш карти, і ніхто не знає твого блефу.
Друзі, уявіть: те, що почалося як захист для ядерних ракет, тепер рятує наші велосипеди від дощу. Норман Ларсен, який помер у 1970-му, мабуть, і не мріяв про таке. А секрет? Він робить WD-40 ще крутішим, додає містики в наш прагматичний світ. Якщо у вас є свої історії з цим спреєм – пишіть у коментарях, поділіться, як він вас виручав. Може, хтось навіть пробував розгадати формулу вдома? Ха, тільки не кажіть, що це я вас підбив. До наступної розмови, шановні! Тримайте інструменти в сухості.