Привіт, друзі! Це яблуня була вже старою, коли я ще був малим. Я пам’ятаю себе зовсім малою дитиною — яблуня тоді була висока, а на ній було дуже багато гілок, значно більше, ніж зараз. Багато з них, наскільки я пам’ятаю, поламалося — від ваги яблук, від вітру. Щось обрізали, бо під деревом пролягає дорога через сад. А зовсім нещодавно я сам особисто зрізав кілька гілок, бо треба було забезпечити проїзд для вантажівок і маніпулятора, щоб провести вагончик, а також підвезти клей, цемент, будматеріали, газоблок. У батьків зараз відбувається реконструкція даху — сестра з чоловіком вирішили його поміняти, зробити прибудову, щоб облаштувати ванну. Тож довелося трохи підчистити сад, щоб могли проїхати машини.
Але яблук на яблуні багато, і хоч було трохи шкода зрізати гілки з яблуками, та з тих, що залишились, — більш ніж достатньо. Тим більше, що цей сорт довго не зберігається: яблука годяться лише для свіжого вживання. Якщо зірвати — то лежать десь два тижні, бо мають дуже тонку шкірку. Якщо впадуть — то день-два, і вони вже гниють. Їх можна зібрати, обрізати побиту частину, а з решти зробити, наприклад, повидло. Саме для цього дружина й послала мене до батьків — набрати кульок яблук, щоб вона зробила щось на зиму. Яблука шматочками, з цукром — це потім дуже добре йде до млинців, дітям подобається. Власне, цей сорт для цього просто ідеальний.
Ці яблука всі знають як «білий налив», і ми в дитинстві також так їх називали. Але ще їх називали й «паперівкою». І мені дуже цікаво: це той самий сорт чи просто різні назви для схожих яблук? Я спробував щойно погуглити, готуючи цей допис, — і так і не зрозумів. Більшість джерел вважають, що це один і той самий сорт. Але є й інші — зокрема, стаття в українській Вікіпедії натякає, що це різні сорти. Тільки я так і не зрозумів, який з них який. Тобто — що росте у нас: паперівка чи білий налив?
Мені здається, що це все ж таки білий налив. Але точно не знаю. Є ще така версія: що паперівка — це кальвіль білий королівський. У нас, до речі, є сорт «кальвівль сніжний», але знову ж — я не впевнений, чи це той самий, який згадується в джерелах. Бо той кальвіль дозріває десь у жовтні, а білий налив — з середини до кінця липня. Тож сказати важко. Але саме це яблуко — це справжня квінтесенція мого дитинства. Яблука починали падати всередині літа. Це був другий сорт, який можна було їсти (першим була «малинівка» — зовсім інші, червонобокі яблучка).
І от смак дитинства для мене пов’язаний саме з білим наливом. З нього дуже смачні компоти. Коли мама варила компот з нього — це був просто неймовірний смак! Ця юшка, цей запах… А коли вже з’явився «Живчик» — всі почали називати той компот «домашнім живчиком». Але насправді цей компот ми пили задовго до того, як Живчик з’явився в продажу. І смак майже один в один!
Жоден інший сорт яблук не дає такого компотного смаку, як білий налив. Я не знаю, звідки компанія, що виробляє Живчик (а це, здається, «Оболонь»), бере такий смак. Може, вони справді використовують білий налив. А може, якось відтворюють без ароматизаторів — бо принаймні на етикетці їх не вказано. Одним словом — загадка. Але компот дуже смачний.
