Привіт, друзі! Сьогодні в моєму блозі гостюють гарбузи-втікачі. Чому «втікачі»? А тому, що вони перелізли з сусідської грядки через паркан між нашими подвір’ями й уже ростуть з нашого боку. Тобто втекли))).
Чесно кажучи, дуже спокусливо залишити собі хоча б один гарбузик. Тим паче, що цього року в нас гарбузи на полі не вродили — практично не бачив жодного. До речі, як каже моя дружина: коли є гарбузи — тоді нема картоплі, і навпаки. І справді: два роки тому був просто вибух гарбузів, та й минулого року непогано, але тоді картоплі не було. А цього року, схоже, картопля буде, зате гарбузів немає. Може, й справді є в цьому якась закономірність: рослинам потрібні різні умови — що підходить картоплі, те не підходить гарбузу, і навпаки. 🤔
Звісно, без дозволу ми чужих гарбузів не чіпатимемо. Хіба що спитаємо. Колись у нас уже була подібна історія: наш гарбуз переліз до сусідів. Причому він ріс не на землі, а на самому вершечку стовпця з дерева, такого розчепіреного з трьома пальцями — наче куряча лапа. Я навіть писав про це допис. Тоді на гарбуз ніхто не спокусився, хоча я не впевнений, що сусіди гарбузи їдять. Можливо, садять їх більше для худоби.
А дарма. Бо гарбуз у нас в Україні часто недооцінений овоч. А з нього можна приготувати безліч смачних страв! Моя улюблена — гарбузова запіканка з помідорами та печерицями. Це перша страва з гарбуза, з якою мене познайомила дружина, і саме після неї я полюбив гарбуз. До того я знав його тільки у вигляді гарбузової каші (яку не любив і досі не люблю).
Але ж список можна продовжувати: гарбузові запіканки, суп-пюре, телятина в пиві з гарбузом, гарбузовий хліб… Усього й не згадаєш! Ще дуже смачне м’ясо з гарбузом у рукаві — ну просто пальчики оближеш! 😋
Тож садіть гарбузи, або ж купуйте, і смакуйте!
