Привіт, друзі! Позавчора, користуючись тим, що було свято й, відповідно, нічого робити не можна, та ще й тим, що мені треба було погуляти з молодшим сином, аби дружина могла спокійно вийти з дому й піти на зустріч із подругами, я вирішив знову перевірити в нашому сосновому лісочку, чи немає там маслюків.
Я підозрював, що нічого особливо не знайду, але гуляти треба було все одно. Тож ми пішли, взявши з собою ще й донечку — щоб вона не сиділа вдома, трохи відірвалася від планшета, бо свіже повітря сприяє кращому імунітету та зміцненню здоров’я. Це всі знають, але не всі цим користуються)).
Звернув увагу, що мухоморів не поменшало — їх лише побільшало. І якби так само гарно, з-під соснової хвої, визирали сімейки маслюків, було б просто чудово. Але, на жаль, ні це були не маслюки — а саме маслюки там ростуть переважно. Ще трохи пізніше з’являються рижики, але на них я особливо не претендую (хоч і було б круто).
Перше, що кинулося в очі після мухоморів — це сліди того, що хтось уже тут був: перевірив маслюки, побачив, що вони старі та червиві, й просто зірвав і залишив на землі. Потім я сам знайшов кілька старих маслюків, які ще росли, але навіть не зривав їх і не розглядав, бо й так було видно, що вони перерослі й, швидше за все, червиві. А оскільки їх було зовсім небагато, сенсу брати їх не було.
До речі, один із них мав форму, що нагадує серце — я навіть сфотографував.
Отже, цього року маслюків я знову не назбираю, хоч і хотів би повторити свій успіх дворічної давнини, коли мені вдалося знайти більше ніж пів відра молоденьких, чистих маслючків, і дружина закрутила кілька баночок маринованих грибів. Так, чистити їх довго, але це справжня смакота! Мариновані маслюки, на мою думку, не гірші за білі гриби.
На жаль, цього року потрібну кількість грибів знайти не вдається.