Привіт, друзі. Кілька днів тому в нас був надзвичайно красивий захід сонця. Це вже було після переведення годинників, тож тепер темніє десь біля шостої. А тоді, близько п’ятої години, я саме збирався їхати велосипедом до школи в сусіднє село, щоб забрати сина з тренування з футболу.
Коли виїхав, побачив таке небо, що просто не зміг проїхати повз — довелося зупинитися біля дороги й зробити кілька фото. Потім сфотографував і на території школи, бо кольори були неймовірні: сонце вже низько, хмари підсвічені рожево-золотавим світлом, і я знав, що ще кілька хвилин — і воно сховається за дерева, за будинки, і вся ця краса зникне.
Я часто фотографую такі миті, бо мені хочеться зберегти їх хоча б на знімках — для себе, для близьких, щоб пам’ятати, що навіть у звичайних днях є стільки краси.
Дякую, що читаєте.
