Привіт, друзі! Того дня, коли я знайшов величезні колонії мухоморів у невеликому сосновому лісі — хвилин за 15–20 пішки від мого дому - головною метою цієї вилазки було не це — я хотів знайти маслючки, точніше, перевірити, чи вони взагалі вже є.
У цю пору, попри спеку й сухість, маслюки раніше часто з’являлися. Власне, такі умови їм навіть сприяють: спека, сухо, але обов’язково має бути роса вночі. А нічні роси вже почалися — бо ночі стали холодні, осінні. Саме вони й зволожують землю, а це стимулює ріст багатьох грибів, зокрема маслюків.
Два роки тому я вперше зайшов у цей лісок і був просто в захваті від того, скільки мені тоді вдалося знайти! Молоденькі маслючки цілими сімействами — тоді ми навіть змогли замаринувати кілька баночок, і вийшло смачно, не гірше, ніж із білими. Торік уже так не пощастило: знайшов набагато менше, бо, очевидно, хтось прийшов до лісу раніше за мене.
Цього року я вирішив тримати руку на пульсі. Попросився піти з Максимом на прогулянку — по-перше, перевірити, чи є гриби, а по-друге, дати дружині відпочити, бо це вона частіше ходила.
Тож, маслючків було небагато. Знайшов кілька малих, молоденьких, хоча, як це часто буває, перше, що кинулося в очі, — це не вони, а старі червиві маслюки. Хтось, видно, знайшов, подивився, що червиві, і викинув. А вже біля них я приглядався, чи немає молодших. І таки знайшов кілька. Але зовсім небагато...
Не знаю, може, за кілька днів варто знову сходити — можливо, гриби все ж підуть?
Коли ми вже поверталися додому з Максимом, біля лісу я знайшов моховичка — ось такого гарного, бачите?
А потім, коли йшли через ліс стежкою вниз до котеджів, що будуються на місці старих знесених недобудов, то там я знайшов ще кілька моховичків. Побачив їх здалеку, просто з дороги, зірвав.
Отже, якщо вже мало маслючків, то кілька моховичків доповнять загальну грибну картину. Такі вони — маленькі, гарні. Хоча, звісно, загалом це невеличка знахідка. Хотілося б більше. 😊
