Привіт, друзі! Пригадуєте, у вчорашньому дописі я скаржився на те, що під час купання в западині під водоспадом (ну, бо технічно це не зовсім сам водоспад) мені наробили чимало фото? Сам я їх не робив, бо купався 🙂. Це був допис про Великий Гук.
Так ось по дорозі до водоспаду, наче знаючи, що потім буде брак світлин, я наче наперед вирішив надолужити брак світлин 😄. Коли ми спускалися на самому краєчку такої собі міні-полонини — просто галявини, де була скошена трава, — то там трапилися опеньки. Росли собі відкрито, і ніхто їх не чіпав. Проте це не дивно, бо місцеві зазвичай визнають тільки білі, вважаючи, що це справжній гриб. А от опеньки їм не потрібні.
Чесно кажучи, я й сам навряд чи рвав би опеньки. Бо вдома маю ще кілька банок маринованих, та й коли назбирано вдосталь інших смачних грибів, таких як білі чи маслюки, то опеньки відходять десь на четвертий план. Але цього року білих я так і не назбирав, тож, схоже, доведеться їсти опеньки 🙂
Утім, саме тих, що ми зустріли, я не рвав. По-перше, їх було небагато, а по-друге, вони вже були досить дорослі. Тож ми їх просто сфотографували з усіх боків і помилувалися ними.
Ну хіба ж не красені, га?
