Привіт, друзі! Мабуть, усі знають, а може й не всі — тож якщо ви цього не знали, то знайте: оси дуже люблять солодке. Вони є родичами бджіл, а бджоли, як і оси, харчуються переважно солодкими речовинами. Бджоли люблять нектар, збирають його з квітів, адже це природний цукор, чи радше його замінник. Точно не буду зараз заглиблюватися — інформацію можна пошукати, але в цьому немає сенсу. А оси от оси, завдяки своїм міцним щелепам, можуть не лише живитися рідкими содокими речовинами, а й претендувати на щось твердіше. Наприклад, на солодкі фрукти: сливи, груші. Сливи, хоч і не надто тверді, мають доволі міцну шкірку. А ось груші — то взагалі окрема історія. Я пам’ятаю ще з дитинства: як тільки наприкінці літа грушки ставали солодкими, відразу в них з’являлися великі дірки від ос чи шершнів (бо шершень - це по суті велика оса).
І тут завжди треба було бути обережним: коли рвеш грушку, не можна поспіхом відкусити, бо можна натрапити на осу. Це небезпечно: укус у роті чи горлі може викликати асфіксію, особливо якщо є алергія. Це вже справжня біда. Такі випадки трапляються рідко, бо зазвичай оси вилітають раніше, ніж ви встигнете відкусити, але ризик є. Частіше вони жалять у руку, якою тримаєш грушу, коли ти необережно візьмеш рушку з осою, але мене наприклад ніколи не кусали, хоча я бувало зривав грушку з осами.
Нещодавно я нарвав трохи груш (я писав про це пост). Дружина одну грушку поклала на перило на терасі, й оси теж прилітали туди. Спершу вона була ціла, але за 3–4 дні поверхню буквально виїли, зробивши заглибину — таку собі маленьку ямку в грушці. І завжди по одній-дві, інколи навіть по три оси сиділи там.
От такі вони, цікаві комахи — оси з їхніми міцними щелепами.
