Привіт, друзі! Учора, йдучи у теплицю по справах, я відчув у повітрі ледь помітний, але дуже приємний аромат. Там у мене росте лимонник. Це родич айви, і називається він так тому, що його плоди мають кислий смак і можуть слугувати замінником лимона, якщо додати їх у чай. Звісно, це не зовсім прямий замінник, бо, окрім кислинки, лимонник надає ще й дуже цікавий аромат. Я навіть не знаю, як його описати… Ледь пряний, насичений, можливо, схожий на квітковий або медовий. Мені важко це пояснити, бо кулінарна фантазія в мене не надто розвинена. Але для мене цей запах — один з ароматів осені.
Лимонник починає дозрівати наприкінці літа — на початку осені. І саме тоді, коли сонце ще лагідне, нагріває все довкола, у повітрі піднімається аромат стиглих плодів. Зелені ягоди стають жовтими, і саме зараз час пити чай з лимонником. Він, щоправда, довго не зберігається. Щоб зберегти врожай, його можна нарізати пластинками, пересипати цукром і додавати потім у чай — і плоди, і сік між ними. З часом, щоправда, він підброджує, через ферментацію аромат дещо змінюється, але, чесно кажучи, мені такий ферментований лимонник подобається.
Я люблю чай як зі свіжого, так і з ферментованого лимонника. Дружині ж не подобається цей «підброджений» варіант, вона більше надає перевагу класичному лимону. Але свіжим лимонником теж залюбки смакує.
Кущ у мене більше декоративний — у нього гарні червоні квіти. До речі, вже кілька років поспіль він у мене цвіте вдруге восени. Це явище називається ремонтантністю — коли рослина плодоносить кілька разів на рік. Ось і зараз, бачите на фото: є і плоди, і вже другі квіти. Торік вони теж відцвіли й навіть зав’язалися маленькі ягоди, але дозріти не встигли — заморозки їх убили.
Утім, якщо захочете зібрати врожай лимонника, то можна назбирати цілий кошик. Єдине — обов’язково потрібні міцні рукавиці, такі, що не проколюються, як для троянд, бо кущ лимонника має дуже гострі шипи. Треба бути обережним.
