Привіт, друзі! Сьогодні мій допис буде доволі безрадісний — у тому настрої, який формувався ще з самого ранку. Хоча, в принципі, ранок і досі формально рахується — адже до 12:00 ще трохи часу є. Зараз 11:20, коли я починаю писати цей допис. Тож формально настрій формується вже впродовж останніх двох годин (для чого я це написав не знаю, але це лише показує які у мене хаотичні думки зараз).
Трохи полазив у соцмережах, почитав, що там твориться. І, чесно кажучи, з новим алгоритмом фейсбуку я не розумію, чому мені зараз підсовує стрічку абсолютно незнайомих людей, які публікують щось публічно, новинні ресурси, сторінки. З одного боку — це прикольно. Моя стрічка вже мене трохи задовбала, а тут стільки цікавого доводиться читати. З іншого боку — не завжди хочеться читати те, що підсовує. Дописи про війну, про всю цю ситуацію, про те, як одна частина суспільства воює, приносить жертви — військові, їхні родини... А іншим — пофіг. Вони вже майже повністю повернулися до довоєнного життя: бухають, смітять...
Ось, наприклад, учора, коли гуляв із малим — катав його у візочку, щоб він заснув в обід, — то в тому місці, де ще минулого тижня було чисто, валявся кульок зі сміттям. Мене просто... ну, це очевидно, що люди приїжджали відпочивати: там гарне місце, є заїзд для машини. Смажили щось, пікнік, пляшки, пластиковий посуд, жирна фольга — все було акуратно складено у пакет. Але той пакет залишили. Чи забули, чи спеціально — не знаю. І мабуть бродячий пес його розірвав. Але, блін, ну що — важко забрати з собою той кульок?
Можливо, вони просто забули. Хоча не схоже. Бо дуже багато людей свідомо навіть не думають про те, щоб зібрати за собою сміття. Приїжджають на пікнік — і просто смітять. Це огидно. І так само огидно дивитися на тих, хто викидає сміття з машини просто у ліс. Їдуть — і викидають у вікно. Потім ти йдеш із дитиною, гуляєш — і бачиш оце все.
Я не знаю... Я би таких людей штрафував. Відправляв на громадські роботи. Просто нема самосвідомості. Нема кому стежити. Тотальний контроль забезпечити неможливо. Але якби одиниць хоча б штрафували — це вже працювало б на більшість. Але ж ніхто не штрафує.
І от це все переплелося з моїм досить песимістичним настроєм: люди — бидло. І таке саме бидло сунеться на нас — тільки в рази більш жорстоке. Вони відкрито говорять, що треба нищити всіх до останнього українця. І від цього робиться не по собі. Ще й світ не розуміє, з яким ворогом ми зіткнулися, яку ми агресію стримуємо.
А ще більш гидко від того, що ми на всьому цьому намагаємось нажитися. Наші чиновники, депутати — ну, може, не всі, але, не знаю... відсотків 90–95 — всі крадуть.
І головне — ми не можемо з цим впоратися. Бо не хочемо. Бо інакше не смітили б на кожному кроці.
Люди... якісь неправильні. Самі себе знищують.
P.S. Забув сказати: те сміття я зібрав назад у пакет і повісив його на березі на гілку — бо не мав змоги взяти з собою, руки були зайняті візочком, а прив’язувати пакет зі сміттям до дитячого візочка не хотів.
