Привіт, друзі! Зізнаюся, вчора я пошкодував поділитися з вами ще трьома фотографіями. А все тому, що вони надзвичайно красиві. Це світлини з нашої недільної поїздки, коли ми з дружиною та донечкою вирушили кататися на велосипедах на заході сонця.
Я трохи вирвався вперед і зупинився, чекаючи, поки мене наздоженуть дружина з донечкою. У цей момент я зробив кілька фото краси довкола: трави та сонця, яке хилалося до горизонту. Його промінчики так гарно просвічували пухнасту траву, що я просто не стримався.
На свій захист поясню, чому я поїхав швидше. Оскільки перед тим довго тривала посуха, то польові дороги перетворилися на піщані, мов у пустелі. Деякі ділянки були дуже складними для проїзду навіть для мене, хоча в мене важкі колеса. Та загалом більшість шляху дозволяла їхати на великій швидкості. У моєму велосипеді колеса вузькі, а в дівчат — трохи ширші, тож їм на піску було легше.
Ось під час однієї з таких зупинок я й зробив ті самі фото. Ця висока трава, майже мого зросту, і призахідне сонечко, яке своїм промінням проникало крізь сухі колоски, виглядали просто неймовірно.
Тож вирішив поділитися з вами цими кадрами в окремому дописі. Сподіваюся, пробачите мені цю невелику «затримку». Гарного вам дня!
