Привіт, друзі! Оце знайшов на грядці жовтого огірка. І не подумайте, що це якийсь новий сорт — ні, це просто старий огірок, який пропустила дружина (вона переважно й збирає огірки в нас на грядці). От він і виріс до такої «старості». Розміром він із мій кулак, а кулак у мене не маленький. 😊
Такий огірок уже, по суті, ні на що не годиться. Хіба що можна зібрати, розрізати, вибрати з нього насіння і посіяти наступного року. Але не факт, що виросте той самий сорт, бо ми садили поруч різні, бджоли літали, запилювали, і могло вийти щось гібридне. Може, навіть із кращими характеристиками, а може й ні.
Варто зазначити, що через те, що цього року огірки в нас пізно почали родити, то ще досі маємо зелененькі. Є й зав’язі — молоденькі, хрумкенькі, свіженькі огірочки, які можна не лише з’їсти, а й ще баночку заквасити на зиму.
Я дуже люблю саме квашені огірки, особливо коли вони невеликого розміру й молоді. Мариновані — то одне (всі знають ніжинські - до них якраз і відбирають малесенькі огірочки), але от квашені для мене — набагато смачніші!
