Добрий вечір! Отже,до першої відміни належать іменники жіночого й чоловічого родів: які в називному відмінку однини мають закінчення -а (-я): хмара, буря, мрія, сирота, лелека, Микола; також іменники жіночого роду із збільшувальним значенням на -ищ(е): бабище, бородище.
До другої відміни належать: а) іменники чоловічого роду, які в називному відмінку однини не мають закінчення -а (я): вітер, дощ, день, герой, батько; б) іменники середнього роду, які при відмінюванні не приймають жодних суфіксів: село — села, сонце — сонця, подвір’я — подвір’я, горнятко — горнятка. До третьої відміни належать іменники жіночого роду, які в називному відмінку однини не мають закінчення -а (-я): радість, сутінь, ніч, подорож, мати.
До четвертої відміни належать іменники середнього роду, які: при відмінюванні приймають суфікси -ат- (-ят-), -єн-: теля — теляти, лоша — лошати, коліща — коліщати; іменників, що приймають суфікс -єн-, залишилося всього три: ім’я — імені, плем’я — племені, сім’я — сімені (лише в однині); іменники тім’я і вим’я набули ознак другої відміни.
Оскільки в мовленні доводиться часто звертатися до осіб, то в українській мові при звертанні слід послуговуватися кличним відмінком. Назву “кличний відмінок” вперше вжито у Правописі 1990 року, у попередніх правописах це поняття називали клична форма. У діловому та науковому стилях кличний відмінок властивий тільки іменникам чоловічого і жіночого роду в однині. Іменники середнього роду й іменники всіх родів у множині цієї форми не мають (виняток – панове).
Не мають також кличної форми займенники та прикметники. При потребі у звертанні використовується називний відмінок однини чи множини: Кохано Кохана! Підійди, будь ласка. Мило Мила, ходімо. Дорогі, дякую. Якщо звертання складається з двох слів, то прикметники та займенники у його складі також мають форму називного відмінка: шановний пане, зіронько моя. Як і всі відмінки, кличний відмінок утворюється за допомогою відповідних закінчень. Закінчення кличного відмінка здебільшого залежить від часу та відміни (I, II, III, IV), групи (тверда, м’яка, мішана), будови та наголосу іменника.