Відвідайте день відкритий дверей. Таких дат декілька за сезон.
Розкажу як це відбувається.
На вході зустрічає директор і роздає брошурки. Запитує що цікавить. В різних кабінетах сидять викладачі по направленням дисциплін, можна поспілкуватись наживо.
Напередодні не встигла ознайомитись з переліком навчальних програм. Відповісти директору нічого. Попросила 5 хв подумати.
Продивилась всі сторінки, почитала факультети і опис. Запитала себе: "А чого б ти хотіла, Наташ?" З того що там пропонувалось - нічого.
Обирала методом "протилежного"
-
на що я здатна зі своїм рівнем англійської?
-
Чим займатись після навчання, щоб диплом не залишився в шухляді як непотріб.
Думала так: healthcare не моє, business law не потягну, computer skills маю і без них, але толку ніякого. Парикмахером теж не стану. Все. Серед восьми спеціальностей обрала "спорт".
Спорт ділився на два напрямки. В описі відрізнялись лише пару абзаців. Весь інший текст на сторінці однаковий. Викладачем зазначена Саллі (імʼя змінено). Запитую у директора де її знайти, щоб дізнатись відмінності і які вхідні екзамени потрібні.
Директор каже: ⁃ Я вас проведу.
Підіймаємось на другий поверх. У кабінеті з відчиненими дверима сидить косматий мужик. Директор: ⁃ ось, задавайте свої питання тут.
І пішов. Стою в дверях, чекаю коли цей Саллі відірветься від компʼютера, щоб запитати. Думаю: щось він не схожий на фізрука. Великий живіт, замість мʼязів - целюліт. І взагалі, я думала що Саллі то жінка.
Задаю свої питання. Він на мене дивиться і каже: ⁃ я не знаю. ⁃ ?? ⁃ Я взагалі психологію тут викладаю. А що Саллі не прийшла? Давайте я напишу її особистий емейл.
Повертаюсь до директора на вихід. Кажу - Саллі не має, ви мене не туди відправили.
⁃ Я знаю, то наш психолог. А що ви хотіли, нагадайте?
Показую брошуру, опис, запитую відмінності. ⁃ Якщо чесно, я не знаю, - каже директор. - Скоріш за все - куди більше буде аплікацій, той курс і запустимо.
Я подала онлайн. А потім мені прийшов лист з датою і часом співбесіди