📌 How We Survive Day by Day in Ukraine
In my previous post, I shared the story of how my family is fighting to survive in Ukraine during wartime.
Today, I want to show you a different side — what our everyday life really looks like. It’s not dramatic. It’s ordinary. But it's also filled with quiet strength.
My wife and I work together at a state-owned enterprise. We wake up early and go to work, sometimes even for night shifts.
Our older daughter walks our little one to kindergarten and later brings her home from school. It’s a small act of responsibility, but it means the world to us.
We try to save on everything.
We’ve stopped using the electric boiler and disconnected our freezer.
We turn on the computer and TV less often.
We’ve completely turned off gas heating and go to the store only for the absolute essentials.
Even when we come home tired, there’s still more to do.
We often travel to my wife’s parents, because her mother is seriously ill and can’t take care of herself.
We used to visit every day, but now — only every other day, because of lack of time and strength.
I try everything to find extra income.
I upload my photos to Shutterstock.
I offer my services to colleagues: software setup, photography, video surveillance, electrical work — anything I can do.
Just yesterday, I received an order to film a school graduation. It will be in early summer, but it's something to look forward to.
What keeps me going?
My love for my family.
Every morning I wake up and think: how can I do more for them today?
I want my daughters to live joyfully, to have everything they need.
I dream of giving them more than I ever had.
And I believe that one day, we’ll be able to breathe freely — together.
🇺🇦 УКРАЇНСЬКА ВЕРСІЯ
У попередньому пості я розповідав, як моя сім’я бореться за виживання в умовах війни.
Сьогодні хочу показати іншу сторону — як ми живемо день за днем. Це не виглядає героїчно, але в цьому — наша сила. Ми з дружиною працюємо на державному підприємстві. Щоранку встаємо рано та ідемо на роботу, навіть у нічні зміни. Старша донька веде молодшу в садочок, а ввечері забирає її. Це ніби дрібниця, але для нас це — турбота й підтримка.
Ми стали економимо на всьому: рідше вмикаємо електричні прибори, рідше вмикаємо комп’ютер і телевізор,
рідше користуємось газовим опаленням, ходимо в магазин лише за найнеобхіднішим. Навіть після роботи ми не маємо відпочинку. Часто їздимо до батьків дружини — її мама серйозно хвора і не може сама про себе піклуватися. Раніше їздили щодня, тепер — через день, бо просто не вистачає сил.
Я щодня шукаю додатковий дохід. Викладаю свої фото на Shutterstock. Пропоную послуги колегам — встановлення програм, фотографія, відеоспостереження, електропослуги, що вмієм то робим :). Вчора навіть отримав замовлення на зйомку випускного — це буде влітку, але це вже надія.
Що тримає мене?
Любов до сім’ї.
Пошук додаткового заробітку.
Мрію, щоб мої діти жили в радості. Щоб у них було більше, ніж я можу зараз дати.
І я вірю — одного дня ми знову зможемо дихати вільно й щасливо.
💬 If this story moved you, feel free to leave a comment, reblog, or just say “I see you.” Your support helps more than you know.
💬 Якщо ця історія торкнулась вас — залиште коментар, зробіть реблог або просто дайте знати, що ви нас побачили. Це дуже важливо для нас.