Минулого тижня у сонячний день ми з @ksena вирішили провести активно — взяли велосипеди й поїхали в ліс неподалік нашого міста. Така поїздка — це не просто спосіб дістатися до місця пошуку, а маленька подорож зі своїми зупинками, враженнями та дрібними радощами.
Дорога пролягала серед зелених полів, засіяних майбутнім врожаєм, і жовтих ділянок пшениці. З одного боку — безкраї плантації соняшників, з іншого — соєві й пшеничні лани. Краса українських полів завжди надихає та нагадує, що ми живемо на надзвичайно щедрій землі.
Посеред шляху ми зупинилися біля джерела. Холодна, чиста вода і тихий дзюркіт струмка додали сил та свіжості.
Невдовзі ми опинилися в знайомому лісі, який межує з яром, про який я писав у попередній статті. Тут, серед пташиного співу та затінку дерев, ми ввімкнули металошукач і почали пошук.
Результати цього разу були скромні: стара ложка, куля та кілька шматків іншого металу.
Але справа зовсім не в кількості трофеїв. Коп — це передусім про сам процес: свіже повітря, легкий азарт, і найголовніше — час, проведений разом із близькою людиною.
Додому ми поверталися стомлені, але щасливі. Велосипедна прогулянка, джерело, ліси та поля — усе це перетворює навіть простий день на маленьку пригоду.