Усім привіт.
Ще роки два тому, десь наприкінці літа, я викладала тут допис про ваточник сірійський з добіркою фото його рясного цвітіння, розповідаючи про те, що не вся та рослина, що гарно цвіте й пахне, є безпечною. Ваточник якраз належить до таких, попри те, що є чудовим медоносом (ще б пак, адже його аромат дуже схожий на запах шоколадного торту). А ще останні 5 років ця рослина користується неабиякою популярністю у міському ландшафтному дизайні.
Цьогоріч, під час моєї прогулянки в останні теплі дні січня, звернула увагу, що ваточник сірійський через неконтроньоване його розповсюдження вже опинився на моїх улюблених луках з різнотрав'ям. Оскільки ця рослина є агресором і здатна витясняти їнші види рослин шляхом захоплення територій, досить швидко, якщо не боротися з нею, мої луки можуть втратити своє біорізноманіття.
Останні роки я спотерігаю, до яких наслідків призводить неконтрольоване розмноження золотарника, і це пригнічує, адже там, де тепер він буяє "непрохідними хащами", зникли на луках ромашки, волошки і звіробій.
Якщо поглянути на коробочку ваточника з насінням, то можна помітити, що вона дещо нагадує коробочку з акуратно складеними один до одного сірниками. І саме це насіння, розлітаючись на дуже далекі відстані, здатне спричинити "пожежу", становлячи небезпеку для інших рослин через своє неконтрольоване поширення.
Укотре приходиш до висновків, що все в природі потребує балансу. І якщо його порушено, наслідки можуть бути незворотніми. Утім, ми ще можемо цьому запобігти чи принаймні призупити якісь руйнівні процеси. Якщо, звісно, хоча б трохи замислюємося над майбутнім, яке нас чекає.
Дякую за увагу. Бажаю всім вдалого початку робочого тижня.