Усім привіт.
Затяжні дощі нарешті минають. Густі й похмурі хмари поволі розходяться, і крізь них пробиваються такі бажані й довгоочікувані теплі сонячні промені. І хоча ці мокрі, прохолодні тижні травня всім добряче набридли, як на мене, була в них і своя краса. Як-от застиглі краплини-сльози останнього місяця весни на пелюстках запашних деревовидних півоній, якій через негоду протрималися у своєму напіврозкритому цвітінні значно довше, ніж зазвичай.
Я мала змогу зробити кілька фото деревовидних півоній у своєму саду в краплях дощу, скоритавшись кількахвилинною перервою між зливами суботнього ранку.
Погляньте, які вони ніжні, огорнуті аурою дощового "смутку". На вигляд навіть дещо "сором'язливі". Постійні дощі, обмаль сонця і холод: усе це результат стриманості у цвітінні.
Люблю напіврозкриті бутони деревовидних півоній. В них криється своя чарівність. А ще на цій стадії вони дуже схожі на троянди. Тож, як на мене, ці півонії варті того, щоб бути названими травневими "королевами саду". Зрештою, вони першими зацвітають в саду попри холод і вередливість весняних настроїв у травні. Стійкі та незламні, вони квітнуть попри все.
Лишаймося й ми незламними. І нехай наш понеділковий настрій наповниться енергією сьогоднішніх теплих променів сонця. Всім вдалого й спокійного дня. Дякую за увагу. До зустрічі!