Hello hivers and Splinterlands' fans,
Here I am again, ready to join a Splinterlands art contest, just like I used to. What feels especially rewarding now is how clearly I can see my progress after two years — what I can do now in several days. Sometimes I felt like I wasn’t making any progress at all, or that I was developing too slowly.
One reason people are encouraged to keep a blog and share their work, thoughts, and impressions is so they can revisit and compare their growth. That’s why I’m glad I saved these pieces. I actually started learning to draw as an adult, and it was an artist’s blog that inspired me — after scrolling through her five-year-old videos, I realized I simply had to start. Because five years from then, I would draw better too.
This time, I chose the character Nimbledook Scout, a rock gnome. To me, a gnome’s body should look like this — sturdy, stocky, strong enough to crush rocks and carve out tunnels through stone, yet short enough to move freely through caves. I kept the original Splinterlands color palette and essential tools, but made the character more three-dimensional.
Right away I set the rule that I’d only draw a couple of hours each day — I'm still recovering from illness, I’m learning Turkish daily, getting back into fitness training, and I just need time to rest, or I’ll fall apart on the go. I also imposed a personal boundary: this is a practice piece, so I’ll finish what I can without dragging it into next week. Like timed life sketches — 5, 10, 30-minute drawings — but here, I aimed to finish a full illustration in a few hours.
Привіт,
Ось я знову хочу взяти участь у креативному конкурсі Сплінтерленду, як я робила колись. Зараз особливо приємно, що через два роки зразу кидається в очі прогрес, якого я можу досягнути за кілька днів. А мені іноді здавалось, що я не прогресую, або розвиваюсь дуже повільно.
Одна з причин, через яку людям радять вести блог і викладати результати своєї роботи, свої роздуми, свої враження, що до них можна повернутись і порівняти. Тому класно, що такі роботи у мене збережені. Взагалі я почала вчитись малюванню вже у зрілому віці і саме блог художниці мене надихнув, бо я пролистала її відео на п’ять років назад і зрозуміла, що треба починати. Бо через п’ять років і я малюватиму краще.
Цього разу я обрала Скаута-німблдука, гірського гнома. Гномська статура для мене має бути ось така — кремезна, збита, сильна, щоб розбивати каміння і робити проходи в скелях, і в той же час невисокого зросту, щоб можна було лазити по печерах вільніше. Я зберегла палітру, яку має цей персонаж в Сплінтерлендах, залишила йому головні інструменти, але зробила його об’ємнішим.
Зразу я вирішила, що зможу малювати тільки пару годин в день, бо ще хворію, і треба вчити турецьку ще щодня, і повертатись до спортивних тренувань, і встигнути просто полежати, бо я розклеююсь на ходу. І також я встановила особисте обмеження, що це практика, тож як встигну, так встигну, не затягуючи на наступний тиждень. Приблизно як замальовки з натури, які треба робити за 5/10/30 хвилин, тільки тут за кілька годин я маю закінчити ілюстрацію.
So, here’s the result. I started with a very simple sketch.
Ну і от мій результат. Я почала з дуже простого замальовка.
Then I refined it with linework.
Потім уточнила його лайном.
Added the base colors.
Перенесла основні кольори.
And finally rendered volume and lighting, casting the main light from the depths of the cave — though there are some inconsistencies I didn’t bother fixing. The light is sharp and bright, the shadows should be well-defined, the whole figure darker, with cool-toned reflections. Even knowing I could polish the piece further, I stopped — to avoid getting tired of it and to leave myself with some joy from the process.
But I did do something new — eyes. Not just a highlight, but the reflection on the inner eye surface, which brightens as light passes through. It’s a very anime-inspired trick — I noticed how they often add a bright reflection on the opposite side of the eye, giving it extra volume. And now I’m painting them this way too.
Thanks for reading :)
І дорендерила об’єм, накидавши основне світло, яке у мене йде з глибини печери, хоча там є нестиковки, які я вже не стала доробляти. Основне світло різке і яскраве, тіні мають бути яскраво вираженими на нас, вся фігура темнішою, і холодні рефлекси. Але навіть усвідомлюючи, що я вже можу зробити цю ілюстрацію краще, я зупинилась, щоб вона мені не набридла, а залишила задоволення від процесу.
Проте дещо я зробила вперше. Очі. Не тільки відблиск, але і його відображення на очному дні, яке стає яскравішим від того, що світло проходить наскрізь. Це дуже анімешний трюк, саме в аніме я помітила як різко вони виділяють цей яскравий відблиск на протилежному боці ока, що робить очі дуже об’ємними. І ось тепер так малюю і я.
Дякую за увагу :)