Привіт,
Я продовжую малювати свою казку і вже залишилось зовсім трошки. Це мене дуже мотивує, але з іншого боку дуже швидко відчуваю ці мої старання на своїй правій руці. Рука знову болить, треба відпочивати, робити плавні рухи рукою, вона тоді стає не такою скованою.
Такий довгий процес виконання проекту (адже я починала цю казку рік тому) призводить до того, що я вже живу в стані малювання цієї казки дуже довго. Навіть важко уявити собі, що він може скінчитись, що книга буде опублікована. Взагалі сам процес публікації, починаючи з Амазона і закінчуючи пошуком видавництва в Україні або в іншій країні, це абсолютно інша діяльність, яка здається такою незнайомою і такою незвичною.
Я відчуваю, що хочеться залишитись в знайомому стані, в стані малювання, перейти до іншого проекту і зануритись туди, так і не довівши до кінця цей проект. Знаю, що це поширене явище, що у кожного художника є свій цвинтар незавершенних (або й нескінченних) проектів. Якось я дивилась майстеркласи Ігора Сахарова і він там зазначав, що картина має закінчуватись за один сеанс, бо навіть за маленьку деталізацію дуже важко сісти в іншому стані, в іншому настрої, в інших думках. Воно все відображається і відповідно картина є швидким замальовком внутрішнього стану певної людини в певний момент. Хоча це дуже залежить від техніки. Класичні роботи виконувались пошарово і роботи над ними затягувались на довгий час.
А з цифровим малюнком взагалі так не виходить, тільки легкі скетчі можна закінчити досить швидко. Тим паче так не вийде з книжкою. В середньому дитячу книжку малюють півроку, тож доволі довго треба себе тримати в зацікавленності і в поєднанні з цією історією.
Рятує любов до своїх героїв, повернення до вже зроблених робіт, милування, розглядання. Ну і також я сама себе запевняю, що це перша робота, вона не має бути ідеальною. Все це досвід, тим паче, що я сама оцінюю роботу як ту, що відноситься до кращої половини ілюстрованих книжок в магазині.
Дякую за увагу :)