Вітаю, друзі! Щоразу дивуюся, як світ навколо нас ховає стільки секретів. Пам'ятаєте, як ми обговорювали морських зірок чи ящірок, що відкидають хвости? А сьогодні хочу розповісти про справжнього чемпіона регенерації – аксолотля. Ця водна амфібія, що мешкає в мексиканських озерах, просто вражає своєю здатністю відновлюватися. Уявіть: відрізали лапку – і вона виростає заново, ніби нічого не було. Або пошкодили спинний мозок – і все загоюється без жодного рубця. Як це можливо? Давайте розберемося разом, бо ви ж знаєте, я люблю ділитися такими штуками, щоб ми всі могли трохи пофілософствувати над природою.
Спочатку трохи про самого героя. Аксолотль – це така собі саламандра, яка вирішила не дорослішати. Більшість амфібій перетворюються з личинок на дорослих, втрачаючи зябра і виходячи на сушу, але цей хлопець лишається в воді все життя, з пухнастими зовнішніми зябрами, що стирчать, наче рожеві пір'їнки. Вони родом з озера Хочимілько біля Мехіко, і, на жаль, зараз на межі зникнення через забруднення і урбанізацію. Але те, що робить їх унікальними, – це регенерація. Якщо пошкодити будь-яку частину тіла, організм запускає процес відновлення. Відрізали кінцівку? Не біда – на місці зрізу утворюється бластема, така собі купка стовбурових клітин, які починають ділитися і формувати нову лапку. І не просто абияк, а точно таку ж, як була: з кістками, м'язами, нервами і шкірою. Жодних шрамів, жодних дефектів. Я от думаю, якби люди мали таку суперсилу, скільки б проблем вирішилося – від травм до хвороб.
А тепер про спинний мозок, бо це взагалі фантастика. Уявіть, видаляють сегмент – і все регенерує. У ссавців, як ми з вами, таке пошкодження часто означає параліч на все життя, бо нервові клітини не відновлюються. А в аксолотля? Клітини навколо рани активізуються, мігрують і заповнюють прогалину, відновлюючи зв'язки. Дослідники кажуть, що ключ у їхніх стовбурових клітинах, які залишаються активними протягом усього життя. Це не як у нас, де після певного віку все застигає. Я читав про експерименти, де вчені відрізали лапи на різних рівнях – від пальця до плеча – і кожного разу результат ідеальний. Без рубців, без болю, ніби природа сказала: "Та ну, дрібниці, зараз все поправимо".
Знаєте, друзі, кожного разу, коли пишу про таке, думаю про вас – про нашу спільноту ентузіастів науки. Пам'ятаєте, як ми дискутували про генетику в коментарях під постом про ГМО? Тут теж є зв'язок: вчені вивчають геном аксолотля, щоб зрозуміти, як активувати подібні процеси в людях. Може, колись це допоможе в медицині – регенеративна терапія для хребта чи органів. Але поки що це просто нагадування, наскільки природа крутіша за будь-яку sci-fi. Якщо ви бачили аксолотля в акваріумі чи читали щось цікаве, пишіть в коментарях – обговоримо! До наступної зустрічі, тримайтеся і бережіть свої кінцівки та не тільки :))) – на відміну від аксолотлів, нам не так пощастило.
