Привіт, друзі! Сьогодні розберемо одну шалено цікаву тему, яка, здається, народилася десь у львівських пабах чи на гамірних вуличках Левандівки. Отже: капітан Немо, той самий загадковий бородань із «Наутилусом» від Жуля Верна, нібито родом зі Львова! І не просто зі Львова, а з Левандівки, а його підводний корабель, кажуть, зібрали на заводі «Автонавантажувач» і запустили в подорож із нашого залізничного вокзалу. Звучить як сценарій для альтернативної історії, правда? Тож давайте розбиратися, звідки ноги ростуть у цієї історії, і чи є в ній хоч крапля правди. Готуйте каву, бо буде цікаво!
Отже, хто такий капітан Немо? Для тих, хто не в курсі (хоч я впевнений, що ви всі читали Верна, чи не так, спільното?), це головний герой романів «Двадцять тисяч льє під водою» та «Таємничий острів». Загадковий, геніальний, трохи бунтівник, трохи романтик, який гасає морями на своєму «Наутилуси» і плює на всі імперії світу. У книгах Верна Немо — це принц Даккар, індійський радж із Бунделькханду, який після трагедії втратив усе і вирішив жити на дні океану. Але тут є один нюанс, який робить нашу львівську історію не такою вже й абсурдною. Виявляється, Жуль Верн спочатку хотів зробити Немо поляком! Так-так, поляком, який брав участь у Січневому повстанні 1863–1864 років проти російської окупації. Але потім, мабуть, злякався цензури чи захотів більше читачів, тож перетворив Немо на індійця. А Львів, як відомо, у XIX столітті був справжнім осередком польської культури. То чи не звідси пішла ця легенда про львівське коріння Немо?
Тепер про Левандівку. Чому саме цей район? Ну, Левандівка — це ж такий собі львівський вайб: робітничий, трохи бунтарський, із духом старої Галичини. Якщо уявити, що Немо був львів’янином, то чому б йому не народитися саме там, де гудуть заводи і кипить життя? До речі, про заводи. У львівській байці кажуть, що «Наутилус» зібрали на заводі «Автонавантажувач». Я покопався, і ось що знайшов: у Львові справді був завод автонавантажувачів, який робив техніку для складів, але ніяких субмарин там не клеїли. А Львівський бронетанковий завод, який міг би хоч якось вписатися в цю історію, з’явився аж у 1944 році, коли Верн уже давно писав свої романи. Тож із «Наутилусом» на заводі — явний промах. А що там із вокзалом? Ідея, що «Наутилус» стартував із львівського залізничного вокзалу, звучить як чистої води романтика. Уявіть: Немо стоїть на пероні, тримає квиток до моря, а за ним тягнуть підводний човен. Кіно, не інакше! Але давайте серйозно. У книгах Верна «Наутилус» будували на якомусь таємничому острові, а не у Львові.
Деталі корабля замовляли в різних країнах, щоб ніхто не здогадався, що там за проєкт. Тож львівський вокзал чи завод — це, скоріше, наша місцева фантазія. Але знаєте, я не здивуюся, якщо ця байка народилася через те, що Львів завжди був містом мрійників і винахідників. Плюс польський слід у історії Немо додає палива: Січневе повстання, про яке думав Верн, було близьким для львів’ян, адже тут жили і боролися багато поляків. Може, хтось із місцевих просто вирішив: «А чому б Немо не бути нашим?» До речі, у Львові є дайвінг-клуб «Немо» і навіть магазин акваріумів із такою ж назвою. Це, звісно, не доказ, але показує, як образ Немо припав до душі львів’янам. Може, це просто любов до цього персонажа, а може, хтось колись пожартував про Левандівку, і пішла легенда. Я, чесно, у захваті від такої творчості! Львів уміє брати відомих героїв і робити їх своїми. Що скажете, спільното? Вірите, що Немо міг бути львів’янином? Чи це просто класна байка для посиденьок у «Криївці»? Я схиляюся до того, що це наша місцева гордість вигадала Немо львівське коріння. Але якщо хтось із вас чув більше про цю історію, пишіть у коментарях! А я поки піду заварю ще одну каву і подумаю, може, десь у Левандівці таки захований старий кресленик «Наутилуса». Хто знає?