Привіт, друзі, ось я знову з вами в нашому блозі про забуті куточки України. Знаєте, як я люблю копирсатися в старовинних історіях, особливо коли вони пов'язані з селами, де час ніби зупинився. Сьогодні розкажу про перший водяний млин у Скибинцях – той, що на потоці Дубівка, в урочищі з такою моторошною назвою "Безодня". Уявіть собі: початок XIX століття, поміщик Леонард Мадейський вирішує збудувати цю штуку, і вона стає справжнім серцем місцевої економіки. Не просто млин, а ціла гребельна споруда з підводними колесами, які крутили жорна і мололи зерно на борошно. Я от думаю, як то було круто – вода шумить, колеса обертаються, а селяни з усього округу тягнуть мішки з зерном. Ну чим вам не майнинг :))) Колеса крутяться бабки "мутяться".
Цей млин не просто стояв собі, він виконував подвійну роль: і для простих людей помел забезпечував, щоб хліб на столі був, і в комплекс господарства Мадейських входив. Там поруч ще цегельня була і цукроварня, уявіть, ціле міні-підприємство! Архітектурно – нічого вишуканого, але практично: дерев'яна хата на глиняно-кам'яному фундаменті, дах чотирисхилий, солом'яний, прямо на греблі розташований. А завдяки рельєфу і тій глибокій плесі, яку "Безоднею" прозвали, вода там завжди стабільно текла, ніяких тобі простоїв через посуху чи повінь. Я б сам з радістю подивився, як то все працювало, шкода, що часи не ті. Соціально це було важливо, хлопці, бо млин формував усю поміщицьку інфраструктуру в селі. Громада отримувала борошно, основний продукт, без якого нікуди, а з часом це започаткувало цілу мережу млинів у Скибинцях. До початку XX століття їх вже кілька набігло, і село стало таким собі млиновим центром.
Ех, якби ми могли повернутися в ті часи, правда? Розкажіть у коментарях, чи є у ваших краях подібні старовинні млини, може, поділимось фото чи історіями. Я от планую поїздку в ті краї, щоб на власні очі побачити, що лишилося. До наступної розмови, тримайтеся!