Привіт, хлопці та дівчата з моєї блогерської тусовки! Знаєте, я завжди намагаюся знайти щось таке, щоб вас здивувати, бо ви ж знаєте, як я люблю копирсатися в дивних штуках з природи. Сьогодні от вирішив поговорити про голотурії, або, як їх ще називають, морські огірки. Це такі безхребетні з типу иглокожих, що плавають собі в океані, фільтрують воду і взагалі живуть своїм спокійним життям. А ті види, які люди їдять, звуться трепангами – звучить екзотично, правда?
Я от уявляю, як хтось вперше побачив цю штуку на дні моря і подумав: "О, це ж ідеально для супу!" Ха, напевно, той чувак був голодний як вовк після дайвінгу. Отже, друзі, давайте розберемося, чому ці створіння такі круті. У світі їх аж 1150 видів, і багато з них цілком їстівні – уявіть, ціла армія морських огірків, готових опинитися на вашій тарілці. І ось що неймовірно: за археологічними знахідками, перші морські огірки з'явилися на Землі десь 440 мільйонів років тому. Це ж старше за багатьох динозаврів! Уявіть, динозаври ще не лазили по планеті, а ці створіння вже повзали по дну океану, "думаючи": "Ми переживемо всіх вас, рептилій". Ха-ха, вони й справді пережили – динозаври вимерли, а голотурії й досі тут, і навіть стали делікатесом в Азії та інших місцях.
Тепер про їстівні види. Серед найпопулярніших – Holothuria scabra, або пісочний трепанг, який вважається одним з найкращих для їжі, бо м'який і смачний після приготування. Ще є Holothuria edulis, рожевий або чорно-рожевий морський огірок, який часто їдять в Азії – він не такий колючий, як деякі інші, і добре йде в супи чи салати. А от Holothuria arguinensis теж їстівний, хоч і менш відомий, але в деяких регіонах його ловлять для експорту. Багато цих видів сушать або коптять, щоб вони стали трепангами – це як морська версія джеркі, тільки з океану. І знаєте, в Азії їх цінують не тільки за смак, а й за корисні властивості, типу для здоров'я суглобів чи імунітету, але я не лікар, тож не буду вдавати експерта, просто читав десь в інтернеті.
А ви пробували? Якщо ні, то уявіть: це не слизька гидота, як хтось думає, а щось желеподібне з морським присмаком, що тане в роті після правильного готування.
А тепер, як обіцяв, парочку рецептів – бо ж без цього ніяк, правда, мої гурмани? Я вибрав прості, щоб ви могли спробувати вдома, і додам трошки гумору, бо інакше буде нудно.
Перший – тушковані трепанги з грибами. Берете попередньо замочені морські огірки (бо сухі треба розмочувати добу-дві в воді, міняючи її, щоб не смерділи океаном), ріжете на шматки. Обсмажуєте часник з цибулею на олії, кидаєте туди гриби шиїтаке чи шампіньйони, додаєте трепанги, заливаєте соусом з устриць, соєвим соусом і трошки води. Тушкуєте на малому вогні годинку, поки все не стане м'яким як масло. Ха, уявіть, ваш трепанг тане в роті, а сусіди думають: "Що це за морський монстр на кухні вариться?" Це ідеально для вечері, і навіть для свята – враження на гостей гарантовано.
Другий рецепт – простіший, для ледачих, як я інколи буваю. Сашими з морського огірка: берете свіжий або розмочений трепанг, ріжете тонкими скибочками, охолоджуєте в холодильнику. Подаєте з соєвим соусом і васабі. От і все! Смакує як морська свіжість з легкою хрумкістю. Але обережно, друзі, не переїдайте – бо потім будете почуватися як той огірок, що проплавав весь океан. Ха, жартую, але серйозно, це делікатес, який в Гаваях їдять просто так, і він супер для тих, хто любить сирі морепродукти. Загалом, морські огірки – це не просто їжа, а шматок історії на вашій тарілці. Вони пережили епохи, а тепер можуть стати частиною вашого меню. Якщо ви з тих, хто любить експериментувати на кухні, то обов'язково спробуйте – і розкажіть в коментарях, як воно вийшло.
Може, хтось з вас вже їв трепанг в подорожі? Поділіться історіями, бо я люблю читати ваші коменти, вони мене надихають на нові пости. До наступного разу, тримайтеся, і не забувайте: життя – як океан, повне сюрпризів!