Вітаю! Ви тільки послухайте! Я тут таку історію з минулого вичитав, що аж самому зафайнило. Ну, серйозно — 1930-ті, Підкарпатська Русь, і в старих чеських путівниках серед “вау-локацій” для туристів — купання в Тисі. ТАК! Ота сама Тиса, яку ми зараз, може, й не сприймаємо як щось особливе, колись була просто місцевою зіркою. Просто уявіть собі: майже сто років тому річка була головним магнітом для відпочиваючих. А ще біля Хуста, там, де Ріка вливається в Тису, кам’янистий берег — топове місце для сімейних “канікул”. Люди приїжджали, засмагали, купалися, діти носилися по воді, всі в захваті. Як якийсь сучасний тревел-блог, чесно слово. Тільки то був 1930-й, і я все це знайшов завдяки фоткам з архіву Томаша Воборжіла. Ось тримайте легендарне архівне фото.
Чого саме Тиса? Ну, по-перше, вона реально завжди була “родзинкою” Підкарпаття. Чистюща вода з Карпат, ідеально, щоб сховатись від спеки влітку. У 30-х туризм тільки починав розганятись, а Підкарпатська Русь — ще той “секретний скарб” для чехів, угорців, місцевих русинів і всіх, хто хотів пригод. Путівники прямо розсипалися від захвату: “пейзажі, повітря, плюс — купання в кришталевій річці!”. А кам’янистий берег біля Хуста — взагалі, натуральний пляж, тільки без шезлонгів і парасольок. На тих фото — ковдри, сонце, діти пищать у воді, щось типу нашого пікніка, тільки з вайбом міжвоєнного роману.
Знаєте, мені здається, у таких місцях є якась магія. Ніяких айфонів, ніяких Інстаграмів — просто ти, друзі, річка і сонце. Люди вміли кайфувати від простих речей. І це був не просто релакс, а прямо мода: турфірми навіть спеціальні маршрути пропонували, купання в Тисі чи Ріці — головний хіт сезону. В путівниках писали, що це не тільки приємно, а й корисно для здоров’я — начебто карпатська вода трохи не зілля. Може, й був у тому якийсь сенс, хто знає?
Переглядаючи ті старі фото, зловив себе на думці: а ми б зараз поїхали так відпочивати? Просто на Тису, без вай-фаю й шезлонгів, загоряти на камінцях і плескатися у воді? Може, трохи олдскульно звучить, але мені реально подобається уявляти, як у 30-х родини пакували кошики, брали дітвору й їхали тусити на цілий день до річки. І що найприкольніше — Тиса і Ріка досі там. Може, не такі “стерильні”, як колись, але все ще гарні й чекають, поки хтось знову захоче пригод.
От так, друзі, що скажете на ретро-літо в стилі 30-х? Зібрати банду, знайти дикий берег, розкласти плед і просто балдіти від моменту? Якщо вже хтось таке пробував, пишіть в коментах — завжди цікаво почитати ваші історії! А я, мабуть, ще полажу в архівах, раптом знайду ще якусь забуту приколюху для блогу. Побачимось!