Вітаю! Після спілкування з бійцями в мене "народився" войовничо-мотиваційний вірш.
Фон зображення згенерований АI
Цей вірш, я присвячую всім хто боронить нашу Державу. Той, хто не був відмічений офіційно як герой, принаймні поки що; хоча всі хто знаходиться на фронті за замовчанням є таковими. Вірш про бійців, які кожен день ризикують своїм життям заради свободи нашого Народу.
Вірш:
Я з України, де мрії горять як вогонь, Та кожен мій крок — це удар у вікон, Слова як леза — розрізають туман, Не шукай межі — я сам той капкан.
Під ногами дим, у душі гроза, Мій ритм — як серце, несе мене враз. Не втрачай віру — вона, як броня, І навіть у пеклі — лишаю слід я.
Це мій шлях — не зламать, не зігнуть, Це мій стиль — кожне слово, як суть. Небо темне? Та в мені світла суть, Я не тінь — я вогонь, що горить, не згаснуть!
Я бачив зраду під маскою друга, І кожна поразка — як мудра наука. Світ жорстокий, та я ще стою, Бо правду не сховаєш у темнім бою.
Камінь на серці, але йду я вперед, Мій голос лунає крізь шепіт і бред. Ніхто не подарить тобі небеса — Їх здобувають, коли бринить сльоза.
І хоч доля б'є — я тримаюся міцно, Серце кричить, але не стихає ритм мій. Там, де темно, я світло несу, Крізь бурі і біль — до своєї весни…
Я не герой, я звичайний боєць, Але з правдою в серці — без фальші, без меж. Кожна рана — як доказ, що жив, І навіть в пітьмі я лишаю свій слід.
Хай кажуть: «не зможеш» — я зроблю навпаки, Мої вірші, як зброя — гострі, мов штики. Це не гра — це життя, і я йду до кінця, Бо народжений вільним — не схиляє лиця.
Автор @life-beauti