Привіт всім! Друзі, сьогодні не буде багато фото, але це одне на мій погляд заслуговоє уваги. На дворі спека, сонце шпарить, я волочуся полем, й тут бац! – просто на очі виліз мені шикарний жук. Ну, не витримав, дістав телефон, клацнув пару кадрів – ну бо як таке пропустити? Літо, знаєте ж, воно таке – як дасть подарунок, то запам'ятаєш. А ще подумав: от би й вам показати, бо ж можливо хтось фанатіє від всяких жуків та живності, таке точно зацінить. Дивіться самі: красунчик сидить на зеленому листку, як на фотосесії – Stictoleptura rubra, по-нашому червоно-бурий вусач. Давайте трохи розкажу про нього, бо, чесно, кайфую від поєднання своїх емоцій і трошки науки.
Цей тип із сімейства вусачів, Cerambycidae, а по паспорту – Stictoleptura rubra, хоча іноді плутають і пишуть Aredolpona rubra. Не скажу, що гігант, – 10-20 мм у довжину, але вуса! У самців, як на моєму кадрі, антенки довші за тіло – ну це ж просто рок-зірка серед жуків. Якщо чесно, самки ще крутіші: повністю червоні, місцями навіть оранжеві, і трохи крупніші, а мій був стрункий, з чорною головою й блиском на сонці – не міг відірватися, поки не нафоткав з усіх боків.
Живе цей красунчик ледь не по всій Європі — від Норвегії до Середземномор’я, Туреччині, у нас в Україні й навіть у Британії трапляється, хоча там це вже майже раритет. У нас його реально можна зловити в лісі чи на галявинах. Дорослі жуки, як мій сьогоднішній знайомий, обожнюють сонячні місця — квітучі трави, кущі, там і нектару хапнуть, і пилку намнуть. Сьогодні він був на листі соняшника.
Літо, липень-серпень, цей малий літає з квітки на квітку, кайфує від життя. Хоча вилуплюються ще з травня аж до вересня. А от личинки — то взагалі інша пісня. Сидять собі в мертвій деревині хвойних (сосна, ялина, ялиця), розвиваються по два-три роки, харчуються з допомогою грибків, що там ростуть. До речі, у цих жуків у кишківнику є спецдріжджі, це як спецагенти, які розщеплюють целюлозу. Звучить, як хардкорна біохімія, але для них це рутина.
Цей вусач – не шкідник, а маленький екологічний герой, бо допомагає перетворювати мертву деревину на щось корисне. Якщо ви теж полюєте з фотіком на жуків – звертайте увагу на квіти, там завжди щось цікаве бродить. А як у вас із такими трофеями цього літа? Може, хтось бачив самку цього виду — вони взагалі вогонь, яскраві й помітні. Пишіть у коментарях, давайте обмінюватися знахідками! До нових зустрічей під сонцем, хай літо не підводить!
