Привіт, моя улюблена спільното! Сьогодні я хочу поговорити з вами про щось близьке кожному з нас – нашу українську мову. Слова в ній – наче живі істоти: вони з’являються, живуть своїм життям, а іноді зникають, щоб потім, як фенікс, відродитися в новому вигляді. Це не просто лінгвістична теорія, а справжня драма, яку ми з вами проживаємо щодня. Давайте поговоримо, як українські слова народжуються, чому вони вмирають і як ми можемо повернути їх до життя. Обіцяю, буде цікаво, бо ви ж знаєте, що я люблю ділитися такими штуками з вами, мої вірні читачі!
Почнемо з народження. Уявіть собі: щось нове з’являється в нашому світі – технологія, мода чи навіть якась подія. І от уже потрібне слово, щоб це описати. Українська мова вміє творити слова на всі випадки життя. Наприклад, коли з’явилися комп’ютери, ми не просто запозичили англійське "computer", а створили своє – "обчислювач". Щоправда, частіше ми беремо слова з інших мов і адаптуємо їх: "інтернет" чи "смартфон" – це ж наші старі добрі знайомі, які прийшли з англійської, але вже звучать по-українськи. А ще є словотвір – коли ми беремо корінь і ліпимо щось нове. Пам’ятаєте, як від "світлина" (фото) пішло "світлинка"? Це ж чисто наше, українське! Нові слова народжуються, бо ми, українці, хочемо описувати світ своєю мовою, і це круто. Кожне нове слово – це ніби маленький крок до того, щоб наша мова жила й дихала.
Але, друзі, не всі слова живуть вічно. Деякі з них, на жаль, вмирають. Чому? Бо світ змінюється, а з ним і те, що ми називаємо словами. От, наприклад, колись у кожному селі знали слово "жупан" – такий собі гарний верхній одяг. А тепер? Хто його носить? От і слово відійшло в тінь. Або візьміть "постоли" – взуття наших предків. Сьогодні ми носимо кросівки, і "постоли" лишилися хіба в музеях та книжках. Але найболючіше, коли слова зникають через зовнішній тиск. Ви ж знаєте, як століттями нашу мову витісняли – то польська, то російська. Багато слів, як-от "виднокрай" замість "горизонт" чи "летовище" замість "аеропорт", просто викорчовували, бо вважали "неправильними". Це сумно, але правда: слова вмирають, коли ми перестаємо їх вживати, коли культура чи побут, які вони описують, відходять у минуле. А ще гірше – коли їх свідомо витісняють чужі замінники.
Слова, які майже зникли
Жупан". Традиційний верхній одяг козаків, схожий на жакет; зник з побуту в XIX ст."
Постоли. Стародавнє взуття з лика чи сириці; витіснене фабричним взуттям.
Лучина. Смолоскип для освітлення; зникло з появою ламп.
Плахта. Довга спідниця-юбка для жінок; тепер тільки в музеях фольклору.
Кмет. Селянин у княжий час; історизм з часів Київської Русі.
Перст. "Архаїзм для ""палець""; вживалося в старій літературі."
Десниця. "Права рука; поетичний архаїзм, замінений на ""права рука"".
Ланіти. "Щоки; рідкісне слово з фольклору, тепер не в ужитку.
Чадо. "Дитина; біблійний архаїзм, витіснений ""дитя"".
Злато. "Золото; старовинне слово з поезії, тепер ""золото"" домінує."
Та ось що гріє душу, мої хороші: слова можуть воскресати! Українська мова – це взагалі майстер переродження. Погляньте на нашу історію: після століть заборон і утисків ми повертаємо собі своє. Слово "мрія" колись затьмарювалося російським "мечта", але тепер воно звучить усюди – від пісень до мотиваційних постів у соцмережах. Або "воля" – не просто свобода, а щось глибше, що ми відчули на повну після 2014-го. Це переродження слів часто йде разом із відродженням культури. Наприклад, після здобуття незалежності ми почали повертати слова, які були під забороною: "гетьман", "січ", "козацтво". А ще є активісти, які воскрешають діалекти – галицькі, слобожанські, поліські. Уявіть, як слово "ґазда" (господар) повертається в розмови, бо люди хочуть підкреслити свою ідентичність. Це ж як повернення додому після довгої подорожі!
Знаєте, копаючись у цьому всьому, я зрозумів: слова – це ми. Вони народжуються, коли ми творимо щось нове, вмирають, коли ми забуваємо свою історію, і воскресають, коли ми боремося за свою мову. Українські слова – це не просто звуки, це наша душа, наша боротьба, наша любов до рідного. Тож давайте не дамо їм зникнути. Пишіть у коментарях, які українські слова ви любите, які б хотіли повернути в наше життя чи навіть які нові придумали самі. Може, хтось із вас уже вигадав щось круте? Чекаю на ваші історії, бо без вас цей блог був би просто набором літер. До зустрічі, тримайтеся і говоріть українською!