Hi, friends!
Today I come to you with... Apples. By the end of the calendar summer, calm, warm, clear days have come, so work in the village is easy to do. Simple tasks, simple movements help to tune your thoughts. The main thing is not to get hung up on the network and news feed... In my photos, there's last summer and apple picking in the company of my mother. It's a pity that lately she rarely comes here, due to her health. And in addition to these bright photos and on support of my initiative #fridaypoem, I also offer you a poem by the modern Lviv poetess Natalka Levchun.
Нарешті серпень подарував трохи відчуття літа і спокою. Принаймні мені. Теплі погожі дні, не надто пекуче сонце і неквапна робота в селі. Як не хочеться осені... Зрозуміла, що якось дуже швидко падають яблука і груші і хочеться хоча б щось із них зробити, щоб не пропали. Збираю, сушу... Проста монотонна робота заспокоює душу і допомагає чітко мислити. На жаль, зависання у соцмережах на мене дуже погано вплинуло. Це м'яко кажучи... Фейсбук з його безкінечною стрічкою з жахами та безпритульними тваринами... І постійно незадоволення від того, що я не можу врятувати всіх, кого хочу. Тому фокус дуже простий — не заходити в в Інтернет на кілька годин чи навіть днів. І тоді реальний світ стає ближчим. І зосереджуєшся на тих проблемах, які можна вирішити. Натрапила у галереї на фото з минулого року... Тоді ми з мамою обривали якусь ранню яблуню, був початок серпеня... Було досить гарно і затишно. А тепер мама все рідше приїжджає. Не має сили та настрою. Жаль, бо удвох значно легше все робити.
Захотілося поділитись цими світлинами... А тут ще і вірш до теми мені підкинув той же ж інтернет. Наталка Сирцова-Левчун зазвичай пише короткі поезії на 2-3 строфи, але скільки в них світла і яскравої образності. Тільки людина, яка відчуває і любить природу, може так писати. А мої уста німі... Напевно я забороняю собі емоції, бо надто багато сумного... Тому і писати самій важко. Може колись... Але я нагадую вам про стареньку ініціативу #fridaypoem, адже в ній можна ділитися не лише власними, але і чужими віршами, які виражають ваші думки та відчуття. Не зникайте, не мовчіть... Ми тут хоч не хоч, а як невелика віртуальна сім'я. Якщо когось довго немає, то я починаю хвилюватися. Наприклад, кудись зникла п. @valentinaboroday, яка була постійною учасницею п'ятничної поезії та інших ініціатив. І все рідше у блозі трапляються дописи @ganya.grak. Сподіваюся, в усіх все добре, наскільки це можливо в країні, де триває жизоивп війна... Бережіть себе! Тримайтесь!! Смерть оркам.
AUGUST
Give me, white apple tree, Yellow and red stars, Let them shine softly On the young snows. So many flowers have fallen, So much grief has came... Darkness flows like a river. Where are its banks? And at the edge of the world August is already fading, Healing burning wounds With herbs and rain. Give me, gray apple, Sweet and unbearable apples. In the unforgettable sky Shine for me again and again... (N. Syrtsova-Levchun)
СЕРПЕНЬ НА КРАЮ СВІТУ
Роди мені, біла яблунько, Жовтими й червоними зорями, Хай вони тихо світять На молоді сніги. Стільки упало цвіту, Випало стільки горя... Темінь тече рікою. Де її береги? А на краєчку світу вже вичахає серпень, Гоїть пекучі рани Травами і дощем. Роди мені, сива яблунько, Солодко і нестерпно. У непозбутній темені Світи мені ще і ще... (Н. Сирцова-Левчун)
