Hi, dears! Caturday is beer day and cat day on Hive. That's why I'm sharing with you a few photos from yesterday's walk in the field, with my furry friend Tiger. For some reason, it's getting harder to gather my thoughts. Life seems to be running past me, flashing in colorful frames. War, destruction, daily obituaries in the Facebook feed on one side. (More and more of my familiar warriors are going to the heavenly forces, but so prematurely...). Smiling friends from travels, from the seas and exotic countries on the other side. How can this be? How does it all fit on one planet? And I'm like a ghost, as if I'm watching everything, but I can't influence anything. But I don't want to convey my sadness to you. I just suggest you breathe in the air of this almost autumn field and look at the sky for a moment. We must live on... And seek our great happiness or minimal joys.
Чомусь все важче зібрати докупи думки. Життя ніби пробігає мимо, мелькаючи різнобарвними кадрами. Війна, руйнування, щоденні некрологи у стрічці фейсбука з одного боку. (Все більше знайомих воїнів переходять до небесних сил, але йдуть так передчасно... В розквіті сил). Усміхнені друзі з подорожей, з морів та екзотичних країн з іншого боку. Як може так бути? Як це все поміщається на одній планеті? А я як привид, ніби спостерігаю за всім, а ні на що вплинути не можу.
Якщо був фільм "день бабака", то у мене здається триває "літо бабака". Знов взяла кошенят... Бо там вони були смертники і це не просто слова для привернення уваги. Аж тут раптово одне з малят захворіло і на наступний день померло в клініці... Тому все втрачає сенс. Рятуєш, вкладаєш сили і кошти, в потім все шкереберть. Поїхати на відпочинок на кілька днів не виходить поки що. Тому і злюсь на себе... Таки мушу зупинитися і зробити паузу.
Зате можу піти прогулятися не надовго і подивитися захід сонця. Вдихнути літо, яке втікає... Прихопила з собою пляшечку пива. До речі, тут у Вулику якраз субота - день пива. Колись наважусь написати в окрему спільноту, присвячену цьому напою. Купила в містечку "Павлівське" живе. Виготовляють на сусідній Волині... Цікаве таке, дизайн пляшок як у дитинстві, в радянські часи. Як і смак.
А ще субота - день котів. Тому я щиро зраділа, коли в саду зустріла Тігру і він склав мені компанію в прогулянці. Останнім часом він здається ображається на мене. Може через його конфлікт з Рижим... Або через надмір котів. Майже постійно за межами подвір'я, прибігає лише поїсти. Тому ціную прогулянки з цим смугастим... Мої фото вийшли осінніми. Небо увечері вкрилось хмарами, проте було тепло і навіть парко. Та відчуття осені звісно є... По-моєму, цього року воно триває впродовж всього літа. А я хочу заснути і прокинутися у далекому минулому. Тільки там не буде Тігри і ще багато кого... Тому добре, що моє бажання нездійсненне.
