Hi there! Rainy weather, shorter daylight hours have affected us and the cats. That is time to prepare for winter... First of all, morally. And instead we have fallen into apathy. Work is not getting done... I hang out on social networks, reading some nonsense... Sometimes I can afford it. For some kind of reboot. But I'm angry with myself, because there are a bunch of unfinished posts. A lot of cool places that I'd like to show and tell you! You know, there used to be a photo camera and film with 24 or 36 frames. Do you still remember those times? And then you chose each frame, thinking what was worth attention and what was not. And now you go somewhere, take 100-200 photos, then you don't know what to do with them. But enough of the sad. I want to share with you beautiful photos of nature. Oh, these clouds. How I love to watch them. And since it's #fridaypoem, I'm sharing with you a poem by the brilliant Lina Kostenko. It's about friendship, time, and communication. Once upon a time, people wrote paper letters, and now they write electronically. But have we become closer?
Всім привіт. Дощова погода, скорочення світлового дня вплинули на нас з котами... Час готуватися до зими.... Передусім морально. А замість цього ми зависли і впали в апатію. Робота не робиться... Зависаю в соцмережах, читаючи якісь безглузді речі... Іноді можна собі це дозволити. Для якогось перезавантаження. Але злюсь на себе, бо є купа незавершених статей... Море крутих місць, які б хотіла вам показати і розказати! Знаєте, колись була плівка на 24 чи 36 кадрів. Ви ще пам'ятаєте ці часи? І тоді ти обирав кожен кадр, думав, що варто уваги, а що ні. А тепер їдеш кудись, робиш 100-200 фото, потім не знаєш що з ними робити. Дратує поганий інтернет. Отож, зробити нарешті модем чи що там ще потрібно — це одне з перших завдань, яке я відкладаю.
У мене знов поповнення... Але про нього в суботу, бо поповнення кото-волохате. Може і це розпорошує думки. Власне, треба було докупити цій компанії корму та обробок. Тому два дні підряд їздила у місто і зустріла такі хмари. Краса... Я живу в оточенні дерев і часто буваю в лісі. Мій світ — джунглі. Тому люблю іноді побувати в полях. Коли далеко видно і можна дихати, вдихати цей простір. Милуватися змінами пір року...
Оце ж я кілька днів збираюсь щось написати і перемагає лінь. Тому нині з самого ранку мене переслідує вірш Ліни Костенко "Пишіть листи і надсилайте вчасно". В наш час значно легше написати комусь лист, ніж колись. Для цього достатньо лише відкрити будь який месенджер або електронну пошту. І замість слова "лист" тепер є слово "повідомлення", як щось більш коротке, насичене. Але люди не стали ближчими, а навпаки. Ера гаджетів, ера самотності. Здається, інтровертів більшає. Триматися осторонь легше, це береже сили і нерви... Отож, я прийшла сюди сьогодні, щоб привітатися і сказати "ау". Цікаво лише, чи хтось прочитає? Не мовчіть! Скажіть своє "ау" у відповідь!
••• Пишіть листи і надсилайте вчасно, Коли їх ждуть далекі адресати, Коли є час, коли немає часу, І коли навіть ні про що писати. Пишіть про те, що ви живі-здорові, Не говоріть, чого ви так мовчали. Не треба слів, навіщо бандеролі? Ау! — і все, крізь роки і печалі. (Л.Костенко)
EN
••• Write letters and send them on time, When distant recipients are waiting for them, When there is time, when there is no time, And even if there is nothing to write about. Write that you are alive and well, Don't say why you have been so silent. No need for words, why parcels? Hi! And that's it, through the years and sorrows. (Lina Kostenko)
На цьому стадіоні була мабуть ще влітку 2023. І це страшенно сумно, бо тут хороші тренажери і мені подобалося тут займатися! Буквально кілька вправ і стає радісно. Поки тепло восени, буду іноді сюди приїжджати!
