Знов важка ніч у Києві... Знову десятки знищених будинків і страждання поранених людей. Здається, без загиблих. Мабуть так орки-рашисти святкують день Незалежності Америки?
Тим часом війна триває і все більше близьких друзів і далеких знайомих йдуть служити та захищати державу. Серед них і чимало поетів. Нещодавно в рядях ЗСУ опинився і автор наступних поетичних рядків, які мені трапились і засіли в пам'ять. Це мій знайомий з львівського музпедучилища Мстислав Коцький-Боб'як. Наскільки мені відомо, останніми роками він працював журналістом чи то редактором. Періодично і його поезії з'являлись на FB, серед яких як традиційно римовані, так і білі вірші. Такі трохи колючі, незвичні по формі та образності. А нинішній вірш є цілком простим, "народним", але цікаве питання постає в останніх рядках: коли закінчиться війна? Не на фізичному, а на духовному рівні. Нам зараз взагалі дуже важко уявити, а що буде після війни? Коли звикаєш жити у постійній тривозі, то мир може стати ще більшим стресом. Коли мрієш перемогти ворога, то після перемоги опиняєшся без мрії.... На руїнах. А що ви про це думаєте? Пишіть.
••• Коли закінчиться війна, Я скажу: "Прощавай навіки, зброя! Нас нині розлучає мир з тобою, І в цьому не твоя вина".
Коли закінчиться війна, Я з фронту повернусь додому, І обійму дружину й свою доню, І ми наплачемось сповна.
Коли закінчиться війна, Я очі буду долу опускати, Від погляду сусідського хлоп'яти, Що я живий, а в нього тата вже нема.
Коли закінчиться війна, Я буду чаркою вина хмільного, Душевний біль свій тамувати довго-довго, До поки весь не вичерпну до дна.
Коли закінчиться війна, Я прощення проситиму у Бога, За те, що ниций і убогий, Забув, кому належить істина.
Коли закінчиться війна, Ми зберемося вшанувать звитягу, На кладовищі, в морі синьо-жовтих стягів, Загиблих воїнів згадаєм імена.
Коли закінчиться війна, Пройдуть роки, і час загоїть рани, Ми усвідомим глибину страшної драми, Якою перемоги нашої була ціна.
Коли закінчиться війна, Гармати стихнуть, танки зникнуть з поля бою, А ненависть залишиться в душі у нас з тобою, То чи закінчиться вона?.. (М. Коцький-Боб'як)
