Ніколи не втомлюсь захоплюватись тією радістю, яку випромінюють діти, не важливо чиї, мої, чужі, маленькі зовсім, чи трішки вже старші. Якщо це щира дитяча радість - то це величезний айзберг з емоціями, на які можна дивитись вічно і милуватись без кінця.
А ще вишенька на торті, це дитяча віра в дива, які ми, дорослі, їм і вселяємо і підтримуємо, щоб і вони в дорослому віці вміли підживлювати цю віру вже в їхніх дітях. Це, звичайно, звучить аж занадто глобально, та це щира правда.
Коли починаєш спілкуватись з дітьми, а вони тобі видають такі цікаві умовиводи, то задумуєшся, а хто ж із вас мудріший? І справді, їхньої мудрості, дитячої такої, не зіпсованої, вистачить напевне на багатьох, багатьох і дорослих теж. Колись мені одна мудра людина сказала, хочеш дізнатись як вчинити, спитай у своєї дитини. І з тих пір я іноді так хитренько запитую, звичайно, не орієнтуюсь в прийняті рішень, адже це суто дорослі речі, але все одно ділюсь думками і прислухаюсь до думок дитини. І ви знаєте, вони в більшості випадків дуже справедливі.
