Прогулянки неймовірної краси заворожуть своїм спокоєм і краєвидами. Ось і стежечка в'юнка за лісочок повертає, а що там далі? Розлогі поля, прохолода лісу, шелест диких трав. Природа наче і недоторканна. Хоч обабіч поля з житом і пшеницею, які чекають свого дбайливого комбайнера. Мені завжди було цікаво прогулюватись по таких дорогах у віддалених селах, ти наче потрапояєш в якийсь інший світ. От навколо нас теж село, але тут всюди шум роботи, яка не знає спокою, ніхто не стоїть, усі поспішають, працюють, збирають, заготовляють.
А там наче і самосіви. Хоча доюре знаємо що такі величезні лани точно не самосіви, і мають своїх господарів. І все ладно і гарно. Краса, яку зустрінеш лишень влітку. Насолоджуюсь.
