Ох, якби ви побачили те, що і я, бо ви б не тільки обійшли стороною це місце, ви б здійняли галас, паніку. Ну добре, зізнають, саме це я і зробила, але в мене є вееееличезне виправдання - проходячи повз паркомісця з каляскою, думаючи, що насолоджуюсь прогулянкою, я випадково звернула увагу на те, на шо напевне не мала б дивитись....
Два величезні вусики виглядали з-за металевого горбочка. Я не бачила що це таке, але уява дофантазувала величезну букаху, володаря таких довгих вусів, наче якучь звірюгу. Моторшно стало тільки від їхнього вигляду, а як ще й подумати що оте зараз як пригне, або ще там щось зробить. Ухххх.
Я швиденько попросила перехожого чоловіка заглянути на оте страховисько. Ну вже по ходу я подумала, що то може сарана, яку так зі страхом усі чекали, думаючи що вона обжере усе на своєму шляху. В принципі, колись на півдні я бачила таку сарану, і чомусь мені здається, що це таки вона. Хоча перехожий допоміг перебороти страх отих вусів і заглянувши за металевий бортик таки переконав, що це звичайний стрибунець. Ну не знаю, надто він великий, певне на долоню, не менше, а то й більше. Що скажете?
