Ось весь цей набір самокатів, великів, санок, завжди вільно зберігається у підвалах, і дітлахи лишають без страху, що хтось пробереться і вкраде. Іноді така власність може лежати тижнями, поки власник чи власниця знову захоче покататись, тоді усі бігають по двору, і шукають, а де ж то залишили того параколісного "дружбана".
Так діти звикли, батьки не сварять і не вимагають, щоб усе було хоча б приблизно в місцях парковки, чи під'їздах, чи під балконами. Та й звикли до такого не завджи порядку. Але загалом усі ставились до такого майна, ну як не з відповідальністю, то хоча б з байдужістю, і чужого ніхто не брав.
Але цей рік, напевне, дуже гормональний як то кажуть, занадто багато підлітків опинились в пубертаті, чи як то грамотно написати. І свою енергію чомусь вписують, чи то втовкмачують, поки школа не почалась, на дитячих іграшках.
Стільки поломаного я ще не бачила на одній території, беруть без дозволу, ламають, розкидають, беруть навіть там, де все по місцях, чуже. Відсварюються, на зауваження реагують грубо.
