Цього року дітки пішли у 3 клас. Як швидко летить час. Наче зовсім нещодавно тільки в садок на руках несли зі слізьми, а тут аж 3 клас, дорослість. Та все одно в голові забавлянки, подаруночки, розваги. В усіх абсолютно. І радість яка ті повітряні кульки, і навіть ні скілечки не страшно, що важка табличка множення, що задана вивчити за літо не довчена, чи краще сказати не дотовчена))) Я пам'ятаю дуже відповідально ставилась до таких завдань. Мені важко давалась наука,і я її сиділа і робила, і читала. Хоча вже й не прмгадаю чому, може тому що боялась, боялась шо вчителька насварить, чи що діти сміятимуться, чи шо дома не куплять чогось смачненького за погані результати. Чи нормально це?
Сьогодні діти мало чого бояться. Тобто вони не безстрашні звісно ж, це щось інше, можливо, безвідповідальність, скажете ви, а можливо і ні. Хто знає як в цьому позібратись, пишіть у коментарях. А ми тим часом на піцу, святкувати початок навчального року. В когось він ще вчора розпочався, та дітлахів так багато, що це трішки розтягнули на 2 дні, для відчуття свята і плавного переходу з літа в осінь, з канікул і в навчання, як ми усі сподіваємось)
