Сьогодні моє серденько полонило саме це фото. Одне. Лаконічно. Красиво. Ні, захоплююче. Такогш вечора не було вже давно, коли стихії наче змагаються між собою. Чого тільки не було - і дощ, і дощ з сонцем, і шалений вітер, що крутив хмари над землею так, ніби зараз ось ось випаде сніг чи град. І знову блиснуло сонце. А по східній частині вікон лиє дощ.
Ми тільки й встигали бігати з кімнати в кімнату на протилежних сторонах, щоб вловити примхливу погоду. А врешті, усе це зупинилося. Не знаю, хто там переміг в тих силах силенних, та мир настав. І доказом є ось цей міст - райдуга. Справжня дуга раю. Погляньте лишень, як світло відбивається від будинку в далечіні. Наче світ звільнився від темряви. Народження надії, відродження віри в прекрасне майбутнє. Це фото зробило мій день і вечір. Що скажете ви?
